13 червня 1943 в півфінальному матчі в рамках Кубка Генералісимуса (нині Королевсій Кубок) на своєму стадіоні «Чамартін» мадридський «Реал» не залишив каменя на камені від свого одвічного ворога «Барселони» - 11: 1. Так як перший матч закінчився на користь «Барселони» з рахунком 3: 0, за результатами двох зустрічей мадридці вийшли в фінал кубка.
Голи в Мадриді забивалися на будь-який смак. Перший тайм закінчився з рахунком 8: 0, коли протягом 15 хвилин (з 30-ї по 44-й хвилини) столична команда забила сім голів. Барінага зробив «покер», в той час як Пруден оформив хеттрік.
Після закінчення гри по світу пішло гуляти кілька міфів про цю дивовижну матчі.
міф 1
Перед матчем у роздягальню гостьової команди увірвався керівник держбезпеки Іспанії і під дулом пістолета нагадав каталонцям про те, що «вони грають тільки завдяки щедрості нинішнього режиму, який пробачив їх за відсутність патріотизму». Прочитавши між рядків особливу цінне вказівку, каталонці навстіж відкрили свої ворота господарів.
міф 2
Після першого тайму, який закінчився на користь «Реала» з рахунком 1: 0, в роздягальню гостей увірвалася мадридська поліція і під дулом автоматів пригрозила сім'ям каталонських футболістів, в разі якщо «Реал" не вийде в фінал кубка.
міф 3
У перерві матчу, за рахунку 8: 0 на користь господарів, каталонці вирішили не виходити на другий тайм і таким чином зірвати матч. Однак в роздягальню зайшов головний арбітр матчу з поліцейськими і наказав «Барселоні» навіть не думати про таке саботажі.
міф 4
До початку матчу головний арбітр натякнув гостям, що «проти танка не попреш» і що «Реал» з будь-якого сьогодні здобуде перемогу. Після того як в першому таймі арбітр відмінив гол каталонців і видалив одного з гостей, «Барселона» вирішила не виходити на другий тайм. Однак начальник поліції, дізнавшись про можливий саботаж гри, увірвався в роздягальню гостей і висунув ультиматум: або гра продовжиться, або каталонці всією командою відправляться в тюрму.
міф 5
До початку гри, який увірвався в роздягальню гостей загін поліції, так жорстоко побив каталонських футболістів за розмови на забороненому мовою, що ті вийшли на матч без сил і в занепаді духу.
Може бути, існують і інші міфи на цей рахунок, але червоною ниткою по ним проходить одна обставина: на каталонців чинився тиск з боку існуючого тоді режиму. Також очевидним є те, що міфи народжувалися тільки з одного боку - з боку уболівальників гостей.
На думку уболівальників «Барселони», протистояння «Реала» і «Барселони», безсумнівно, переплетено з політикою всередині країни. Каталонці весь час мріяли відокремитися від Іспанського королівства і створити свою суверенну державу. Саме це факт і надав даному протистояння значення. Після закінчення громадянської війни 1936-39 років, що забрала життя мільйонів людей, в країні встановилася диктатура генерала Франсиско Франко, який, на думку каталонців, обожнював «Реал» і ненавидів «Барселону».
Як свідчить легенда, й не так перемога в першому матчі на каталонському стадіоні «Камп де Лас Кортс» з рахунком 3: 0 вивела генерала Франко з себе, скільки атмосфера, яка панувала під час гри. Каталонські вболівальники влаштували пекельний прийом футболістам і фанатам «Реала». Як писала на наступний день після першого матчу мадридська газета «Ya», каталонські хулігани «весь матч освистували мадридських гравців з однією єдиною метою образити представників Іспанії». Ось це і здалося диктатору проявом протесту проти рішення Франко про скасування даної раніше баскам автономії і забороні їх мови.
Другий матч повинен був показати хто в домі господар: всім, хто прийшов на стадіон повболівати за «Реал» уболівальникам були видані при вході безкоштовні свистки. А на додачу до цього були застосовані заходи впливу (див. Вищенаведені міфи).
Вболівальники «Реала», почувши ці виправдання з боку ворога, теж не сиділи склавши руки. З дня проведення матчу пройшло 68 років, але спростування міфів все ще триває.
Ось що призводять в свій захист мадридські вболівальники:
- Поліція або будь-хто інший не міг загрожувати каталонцям через розмови на забороненому мовою, так як заборона на використання цієї мови був знятий роком раніше, і це не вважалося незаконним.
- Якби Франко насправді підтримував «Реал», то королівський клуб не мучився б так довго в боротьбі за завоювання якогось внутрішнього трофея до 1946 року (Кубок Іспанії). Між іншим, мадридці нагадують, що «золото» чемпіонату Іспанії «Реал» виграв аж в 1954 році, в той час як за цей «сухий» для «Реала» період «Барселона» виграла чемпіонат 5 разів, а Кубок Іспанії - чотири рази.
- Забійним мадридські вболівальники вважають ось цей аргумент: невже силоньок диктатора Франко вистачило тільки на півфінал Кубка того року, коли «Реал» програв у фіналі «Атлетик» з Більбао з рахунком 0: 1?
У чому мадридці згодні з каталонцями, так це в тому, що дійсно при вході на стадіон всім уболівальникам були безкоштовно роздані свистки. У відповідь, мадридські вболівальники наводять свої міфи за розгром в «Камп де Лас Кортс»: арбітр того матчу зарахував два незаконних голи каталонців і скасував гол «Реала» на останніх секундах першого тайму (нібито свисток на перерву пролунав раніше голи).
