Анна Савчик, «СЕ»
Передостанній день на ExCel Arena в змаганнях дзюдоїстів, як і всі попередні, завершився для нас, ледь розпочавшись. Артем Блошенко (категорія до 100 кг) став другим українським спортсменом після Володимира Сороки, кому вдалося провести тут хоча б дві сутички.
У першій вчорашньої сутички 25-річний дебютант Олімпіади впевнено переміг 34-річного Даніеля Келлі, володаря семи золотих нагород чемпіонату Океанії і восьмикратного чемпіона Австралії. Потім на татамі проти нашого спортсмена вийшов ровесник Келлі - чемпіон світу-2003 Хван Хе Ті з Південної Кореї. І спочатку здавалося, що українець практично не помітив різниці між ним і австралійцем - корейцеві навіть знадобилася медична допомога. Поки супернику Блошенко накладали пов'язку на закривавлену голову, українець стояв на татамі, щось бурмочучи собі під ніс. «Говорив: зараз кину», - зізнався пізніше кореспонденту «СЕ» сам Артем. Однак на ділі все вийшло навпаки: кореєць вже встиг отримати шидо, залишалося менше хвилини до кінця, і здавалося, що ось вона - путівка до чвертьфіналу. Але ...
- Мабуть, почав втомлюватися, голова відключилася в якусь секунду, і я за це поплатився, - було враження, ніби спортсмен намагався пояснити поразка не стільки іншим, скільки себе самого. - Треба було продовжувати діяти верхнім захопленням, а я перейшов на класичне дзюдо. Корейцю це виявилося тільки на руку.
- А може, просто в якийсь момент вирішили, що вже виграли?
- Ні, у нас все вирішують долі секунди, і я розумів, що потрібно боротися до кінця. Рома Гонтюк вчора зупинився - і відразу ж упав. Я, виходить, повторив його помилку.
- Можна сказати, що корейський дзюдоїст взяв вас досвідом - адже йому добре за тридцять, і чемпіоном світу він ставав ще дев'ять років тому?
- Так, треба було мені, як більш молодому, продовжувати додавати. Я почав начебто активно, а потім здав. Кореєць ж, виходить, тільки і чекав, що я зупинюся.
- Ви бачили, як вашого тренера «ввічливо» попросили покинути край майданчика і переміститься на трибуни?
- Бачив! Віталій Дуброва дуже переживав за мене. А я так його підвів - не тільки його, всю команду, людей, які в мене вірили. Думали, що я виграю, і я готовий був до перемоги. Начебто добре в першій сутичці продихатися. Але там, правда, суперник був слабший.
- Що побажаєте останньому українському дзюдоїсту, який вийде завтра на татамі в Лондоні?
- Медаль - і бажано золоту. Нехай побореться за всіх нас. А то соромно, більше двох сутичок ніхто на килимі не проводив. Щось не те відбувається з командою!
Анна Савчик з Лондона, Спорт-Експрес в Україні
А може, просто в якийсь момент вирішили, що вже виграли?Можна сказати, що корейський дзюдоїст взяв вас досвідом - адже йому добре за тридцять, і чемпіоном світу він ставав ще дев'ять років тому?
Ви бачили, як вашого тренера «ввічливо» попросили покинути край майданчика і переміститься на трибуни?
Що побажаєте останньому українському дзюдоїсту, який вийде завтра на татамі в Лондоні?