Reuters
У багатій біографії Олега Блохіна було безліч матчів, проведених під прапором своєї країни. У 70-е і 80-е роки минулого століття нападник київського «Динамо» успішно виступав у складі збірної СРСР, а в нинішньому тисячолітті проявив себе у тренерського штурвалу збірної України.
Серед майже двох сотень ігор, що значаться в реєстрі Блохіна-гравця і Блохіна-тренера, п'ять припадає на Англію. З родоначальниками футболу в майці з написом «СРСР» легендарний форвард зустрічався тричі. Ще два матчі доводиться і на його тренерську кар'єру.
10 червня 1973 року
СРСР - АНГЛІЯ - 1: 2
Перше побачення зі збірною Англії у Олега Блохіна відбулося через неповний рік після його дебюту в радянській команді. За цей час київський динамівець встиг стати головною ударною силою національної та олімпійської збірної СРСР, забивши в 14 матчах 11 м'ячів. Гра, що проходила на полі московського Центрального стадіону імені Леніна при 75-тисячної глядацької аудиторії, незважаючи на свій товариський статус, пройшла у впертій боротьбі. Високорослі і потужні англійці діяли у високому темпі, доставивши чимало клопоту обороні господарів. Радянські ж футболісти, якими в ту пору керував Євген Горянський, грали в свою гру, слідуючи основним тактичним принципам, розробленим в штабі збірної. Одним з головних її козирів повинна була стати швидкість при побудові атак. З огляду на швидкісні якості 20-річного Олега Блохіна, тренери збірної СРСР розраховували отримати необхідні дивіденди в настільки принциповому суперництві. Однак в тому матчі англійці виявилися сильнішими, перемігши з мінімальним рахунком. Блохін відіграв весь матч, однак забити йому не вдалося - це зробив його одноклубник Володимир Мунтян, який реалізував пенальті за рахунку 0: 2. Правда, нинішньому наставникові збірної України в одному з ігрових епізодів вдалося направити м'яч в сітку, проте за мить до перетину ним лінії для «закріплення ефекту» його торкнувся Володимир Онищенко, що призвело до скасування голи через фіксацію положення поза грою.
2 червня 1984 року
АНГЛІЯ - СРСР - 0: 2
Через одинадцять років в черговому товариському поєдинку збірних Англії та СРСР Олег Блохін був уже найдосвідченішим гравцем у складі. На той момент за його плечима було багато титулів і звань, головним з яких стало визнання найкращим футболістом Європи 1975 року. Як писали тоді газети, перемога збірної СРСР на знаменитому стадіоні «Уемблі» виявилася найбільш вражаючою і радісною для любителів футболу. І справа тут не стільки в підсумковому рахунку, скільки в самому змісті гри. Її радянські футболісти провели досить впевнено, позбавивши господарів поля властивих їм в рідних стінах бійцівських якостей. Команда «єдиного і могутнього» виглядала в тому матчі як єдине ціле, поєднуючи індивідуальну майстерність з чітко налагодженими командними діями, що дозволило не тільки вміло комбінувати в середині поля, а й гостро атакувати, підключаючи в атаку хавбеків і захисників. Як завжди, таїв небезпеку біля чужих воріт непередбачуваний і вибуховий Олег Блохін. Отримуючи гострі передачі від своїх партнерів, він кілька разів загрожував воротам Пітера Шилтона. Один з його ударів ветеран збірної Англії парирував, а набіг Олег Протасов добив м'яч у сітку. Той гол став другим в матчі, принісши першу в історії збірної СРСР виїзну перемогу над англійцями. Тодішній наставник радянської команди Едуард Малофєєв задіяв Блохіна в грі всі 90 хвилин.
26 березня 1986 року
СРСР - АНГЛІЯ - 0: 1
Завоювавши право грати у фінальній частині чемпіонату світу 1986 року в Мексиці, збірної СРСР як повітря необхідні були зустрічі з сильними суперниками. Саме таким за кілька місяців до світового мундіалю став товариський матч з Англією, зіграний на стадіоні «Динамо» імені Леніна в Тбілісі. 62 тисячі глядачів, переважна більшість з яких з'їхалося з усіх куточків Грузії, гаряче підтримували радянську команду. Навіть незважаючи на той факт, що в її складі вийшов лише один представник тбіліського «Динамо» - Олександр Чивадзе. Йому і випала чудова можливість відкрити рахунок, коли на 16-й хвилині арбітр призначив у ворота все того ж Пітера Шилтона пенальті. Але Чивадзе не скористався спробою, влучивши у штангу.
У тій грі Едуард Малофєєв не ризикнув ставити 33-річного Олега Блохіна в стартовий склад, віддавши перевагу більш молодим Сергію Родіонову і Георгію Кондратьєву. Правда, незабаром після початку другого тайму, за рахунку 0: 0, досвід київського динамівця все ж знадобився. Замінив Родіонова на 57-й хвилині Блохін загострив гру в атаці. Перша ж швидка атака з його участю ледь не закінчилася взяттям воріт гостей. Спас англійців від неприємностей нев'янучий Шилтон, який продемонстрував відмінну реакцію. Хто знає, як розгорталися б події далі, чи не пропусти збірна СРСР м'яч в свої ворота. У розпал другого тайму Кріс Уоддл скористався промахом оборони господарів і відкрив рахунок. Його гол виявився переможним.
18 серпня 2004 року
АНГЛІЯ - УКРАЇНА - 3: 0
Чи не зігравши жодного матчу з Англією на офіційному рівні в ролі гравця, доля так розпорядилася позбавити Олега Блохіна зустрічі з родоначальниками футболу і в своєму першому з ними побаченні в якості тренера. За два роки до успішно склався для збірної України чемпіонату світу 2006 року в Німеччині, наша команда зустрічалася з англійцями на Туманному Альбіоні. Проходила на стадіоні «Сент Джеймс Парк» в Ньюкаслі гра повинна була стати для українців своєрідним лакмусовим папірцем. В ту пору кістяк національної команди, порадувала українських уболівальників на світовому футбольному форумі проходив процес притирання, і перевірка справжніх можливостей тодішнього кадрового арсеналу в поєдинку з Англією дала можливість тренерському штабу української збірної зробити певні висновки.
Можна уявити, що творилося на душі футболістів в жовто-синій формі, коли вони вийшли на гру з однією з найсильніших збірних континенту. У складі збірної Англії тоді грали такі відомі особистості, як Гаррі Невілл, Ешлі Коул, Стів Джеррард, Джон Террі, Франк Лемпард, Девід Бекхем, Майкл Оуен. Двоє останніх і стали авторами забитих в кожному з таймів м'ячів в ворота Олександра Шовковського. Третій гол записав до свого активу Шон Райт-Філліпс, довівши рахунок до великого.
19 червня 2012 року
УКРАЇНА - АНГЛІЯ - 0: 1
На зміну чотирьох матчів з Англією, що носили в кар'єрі Олега Блохіна товариський характер, в червні нинішнього року прийшла офіційна гра. І не якась там, а як там не є історична - в рамках групового турніру домашнього чемпіонату Європи. Для збірної України цей поєдинок був третім за рахунком і багато в чому доленосним. Після вольової виграшу у Швеції і поразки від Франції нашу національну команду у зустрічі з англійцями влаштовувала лише перемога. На цей матч Олег Блохін налаштовував своїх підопічних, немов на останній бій. Втім, і без тренерських настанов і передматчевих установок кожен гравець був готовий лізти зі шкіри геть, аби не розчарувати як ніколи переживали за свою збірну країну.
Наша команда грала старанно, з максимальною віддачею всіх без винятку футболістів. Однак на самому початку другого тайму неуважність поблизу воріт коштувала голи від повернувся в стрій Уейна Руні. Пам'ятаючи про розвиток подій в матчі зі шведами, коли вдалося спочатку зрівняти, а потім забити переможний м'яч, українці кинулися атакувати ворота збірної Англії і незабаром домоглися успіху. Після удару Марко Девіча і рикошету м'яч полетів за лінію воріт, звідки його в падінні вибив Террі. Весь світ бачив, що гол був, проте один з асистентів арбітра їх взяття не зафіксував. Хто знає, як розгорнулися б події надалі, зарахував той м'яч горе-рефері.
На жаль, той матч так і завершився поразкою збірної України, напевно ставши для Олега Блохіна найбільш пам'ятним з усіх зустрічей з Англією. Зі знаком «мінус», зрозуміло.
В'ячеслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, Спорт-Експрес в Україні