Дмитро СОСНОВСЬКИЙ: «Доля подарувала шанс - його треба використовувати ...» Бокс. чемпіонат світу

Дмитро Сосновський дає настанови капітану збірної України Георгію Чигаєву. Фото Миколи ЗАТОВКАНЮКА, "СЕ"

Коли минулої ночі верстався цей номер газети, десятка українських майстрів шкіряної рукавички і тренерська бригада збірної нашої країни під керівництвом її головного наставника Дмитра Сосновського вилетіли з аеропорту «Бориспіль» в напрямку Баку. Там, на рингу столиці Азербайджану, з 26 вересня по 8 жовтня їм належить скласти дуже важкий іспит на боксерську зрілість в баталіях чергового чемпіонату світу. Причому оцінюватися їх виступи будуть у двократному розмірі, оскільки, крім нагород планетарної карбування, ще паралельно визначаться володарі олімпійських ліцензій на Ігри-2012 в Лондоні. Вони за регламентом дістануться в кожній з десяти вагових категорій вісімці боксерів, котрі прорвалися в 1/4 фіналу, а також - двом спортсменам, які в 1/8-й програють поєдинки дуету майбутніх фіналістів.

Напередодні, коли в таборі нашої збірної на олімпійській базі в Конча-Заспі вже панувало, як то кажуть в таких випадках, чемоданний настрій і український боксерський десант готувався до майбутньої висадки на азербайджанській землі, кореспондент «СЕ» зустрівся з головним тренером національної боксерської дружини Дмитром Сосновським .

- Перш за все, Дмитро Дмитрович, хотілося у вас поцікавитися тим, за яким принципом здійснювався відбір кандидатів на участь в прийдешньому ліцензійному світовому форумі-2011?

- Почну з того, що за традицією після кожних Ігор ми складаємо програму підготовки команди на наступний олімпійський цикл. І одним з його пунктів є відбір кандидатур до збірної країни. Вважаю, що він повинен обов'язково бути прозорим. Головним критерієм цьогорічного відбору були результати виступу боксерів на березневому чемпіонаті України в Харкові. Пріоритет віддавався переможцям і призерам цього турніру. І це дуже важливо, оскільки і хлопці, і їх тренери повинні знати: став чемпіоном - став реальним лідером збірної, її першим номером у своїй категорії.

Звичайно ж, як і в кожному правилі, тут теж можуть бути винятки об'єктивного і суб'єктивного характеру. Наприклад, в категорії до 75 кг олімпійську ліцензію вже нібито завоював Сергій Дерев'янченко, який має найвищий рейтинг у професійній версії під егідою Європейської асоціації боксу. А ми на виконкомі НФБУ прийняли рішення відправити на чемпіонат світу для завоювання ліцензії в цій вазі Євгена Хитрова. Дерев'янченко і його тренер стали публічно звинувачувати нас в тому, що їх не запрошували до збірної. Але ж це - неправда. У листопаді минулого року ми викликали Дерев'янченко для участі в Кубку Європи, який проходив у Харкові. І він там був заявлений в числі учасників. Однак Сергій не з'явився, оскільки в цей час поїхав виступати за італійський клуб з Мілана, з яким підписав контракт. Після цього він проігнорував і ряд тренувальних зборів, де, не покладаючи рук, працювала вся команда. Тоді ж восени в категорію до 75 кг перейшов з попередньої колишній юніор Женя Хитров, який і замінив Дерев'янченко на Кубку Європи. І він блискуче виступив в Харкові, нокаутувавши в фіналі срібного призера чемпіонату світу-2009 боксера з Вірменії. Потім Хитров пройшов всі етапи підготовки, став чемпіоном країни, брав участь у всіх турнірах збірної.

Або ось ви можете сказати, що Денис Беринчик не став чемпіоном України в категорії до 64 кг, поступившись у чвертьфіналі майбутньому переможцю В'ячеславу Кисліциної один бал (5: 6). Але до цього він в категорії до 60 кг став чемпіоном світу серед студентів, володарем Кубка Європи. А влітку на міжнародному турнірі пам'яті Макара Мазая в Маріуполі в фінальному поєдинку переконливо взяв реванш у Кисліцина, довівши, що сьогодні він найкращий в категорії до 64 кг. А візьмемо «Мухачев». На останніх чемпіонатах країни в фіналах весь час суперничали два Дениса - Шкарубо та Казарук. У Харкові переміг Шкарубо. Але потім він захворів і на перші ролі в цій категорії вийшов Казарук. Так, на чемпіонаті Європи йому не пощастило з жеребом, коли в першому бою поступився майбутньому володарю золота і першого в світовому рейтингу Цалмунни Алізаде з Азербайджану. Не став чемпіоном України і Микола Буценко (категорія до 56 кг), програвши у півфіналі чемпіону Павлу Іщенко. Але останній, хоча і дуже талановитий 19-річний хлопець, проте вже занадто молодий для дорослої «бійні». А Буценко на останньому етапі відбору переконливо переміг усіх суперників на Кубку Макара Мазая. Що ж стосується інших збірок бакинського призову, то ці досвідчені бійці переконливо довели свою перевагу над суперниками на чемпіонаті України.

- Як збірна готувалася до майбутнього чемпіонату світу?

- У зв'язку з тим, що в цьому році з трохи більш ніж двомісячним інтервалом проводяться чемпіонати Європи та світу, після харківського чемпіонату країни було прийнято рішення розділити наших збірників на дві команди. Адже погодьтеся, що стартувати тим же найсильнішим складом двічі в такий короткий проміжок часу - і дуже складно, і, вважаю, нерозумно. І, перш за все, тому що необхідно було захистити учасником світового форуму від можливих травм. Тому одна команда, більш молода, їхала підкорювати Європу, а інша, складена в основному з досвідчених майстрів, цілеспрямовано готувалася до світових випробувань.

Зауважу, що з початку року ми виконали величезний обсяг роботи, взяли участь в ряді міжнародних турнірів вищої категорії «А». Перший січневий збір із загальнофізичної підготовки провели в Коломиї. Потім готувалися вже планово на олімпійській базі в Алушті. Після нього - в Алма-Аті спільно зі збірною Казахстану і там же виступили на великому турнірі за участю боксерів 20-ти країн. Потім був збір в Конча-Заспі. Звідти поїхали до Маріуполя на Кубок Макара Мазая. Тут хлопці мали добру нагоду перевірити себе в поєдинках з сильними зарубіжними боксерами і в тому числі таких провідних в світовому боксі країн, як Казахстан і Узбекистан. Ну і фактично остаточно визначився склад команди на поїздку в Баку.

- І як же ті, у кого в кишені вже були путівки в Азербайджан, провели заключні етапи підготовки?

- Через сдвіжек термінів проведення чемпіонату світу, коли спочатку організатори збиралися його почати 8 вересня, потім - 16-го, і в кінці кінців, як виявилося, він стартує 26-го, у нас вийшов вакуум. Ми вирішили провести заключну фазу підготовки в два етапи. Перший з них планували здійснити на зборі в середньогір'ї, в Заросляку. Однак за тиждень до його початку директриса тамтешньої бази раптом відмовилася нас прийняти, пославшись на те, що у них, мовляв, в цей час відпочивають діти. Але невже для них не могли призначити інший час? Дуже дивно. Так що цей дуже важливий збір був під загрозою зриву. Благо нам пішли назустріч добрі люди з іншої бази зимових видів спорту - армійської в Тисовці. Її керівник полковник Мельников, величезну йому спасибі, створив прекрасні умови для нашої інтенсивної тритижневої підготовки. Після цього у нас був дев'ятиденний перерву, під час якого хлопці побували вдома, трохи відпочили від тих величезних навантажень. Адже там вони тренувалися з ранку до пізнього вечора, по три щоденних заняття. Плюс в Тисовці з боксерами працювали представники науки, психологи. А ще на цій базі є все необхідне обладнання для відновлення спортсменів. Нарешті, 12 вересня заїхали знову в Конча-Заспу, де, як то кажуть, зробили останні штрихи підготовки.

- Охарактеризуйте, будь ласка, кожного з боксерів збірної бакинського призову?

- У двох найлегших категоріях ми зробили виняток, надавши можливість виступити в Азербайджані Денису Казаруку і Георгію Чигаєву, які брали участь напередодні в чемпіонаті Європи. Казарук, якого тренує вінницький тренер Віктор Січкарук, фізично дуже міцний хлопець. І психіка у нього стійка. Він по натурі воїн, буде воювати до кінця. Але цей дебютант світового рингу поки що не вміє вести бої на рівні зрілого боксу. Капітан збірної Чигаєв - випробуваний боєць. Цей мій особистий і Сергія Антонова вихованець вже ходив і серед чемпіонів, і віце-чемпіонів Європи, а на чемпіонаті України в Харкові встановив рекорд, в дев'ятий раз поспіль завоювавши золото. На жаль, вже дуже довгий час він не відчуває в країні належної конкуренції. А без цього, безумовно, гальмується його прогрес. Сподіваюся, що і в Баку капітан покаже приклад своїм товаришам.

Наймолодший в команді 20-річний Коля Буценко, якого тренує Олександр Каліслямов. Цьому хлопцю характеру не позичати, нікому не поступиться. Для нього не існує ніяких авторитетів. Його хоч на Ломаченко випускай: так, буде падати, вставати, гризти зубами. Рослий, з довгими руками. Загалом - талановитий хлопчина. Досвіду, правда, у нього замало. Але не всі ж відразу дається. Треба доводити свою спроможність.

Василь Ломаченко. Вже цими ім'ям і прізвищем все сказано. Цей вихованець свого батька-тренера Анатолія Ломаченка має в своєму послужному списку все, про що тільки може мріяти будь-який боксер. Чемпіон Олімпійських ігор, світу та Європи, володар Кубка Веллі Баркера кращому боксеру планети. Минулий сезон Василь фактично через травму руки пропустив. Йому зробили операцію. Нині Ломаченко знову набрав відмінну форму. Думаю, що в Баку він знову голосно заявить про себе.

Про Денис Берінчик (його тренує Юрій Ткаченко) я вже говорив. Додам лише, що це унікальний боксер. Може бути, у нього ще не все виходить по частині техніки і тактики ведення бою. Але те, що він виробляє на рингу - це чудо. Повірте, просто так нікому не поступиться.

Тарас Шелестюк - досвідчений наш боєць. Після відходу Олександра Стрецький цей учень тренера Володимира Віннікова вже протягом чотирьох років задає тон в категорії до 69 кг. Він - минулорічний володар Кубка Європи і бронзовий призер чемпіонату континенту. Ось тільки якийсь яскравості в заключних раундах йому часом не вистачає.

Дуже цілеспрямований боксер Женя Хитров. Вихованець тренера Сергія Криницького, незважаючи на молодість, боєць що треба. І б'ється до кінця, і має сильну нокаутуючим ударом. Це він довів у фіналі Кубка Європи, коли, поступаючись в третьому раунді вірменина Хакобяну - 6: 9, під завісу дочекався свого часу. І на турнірі у Франції повторилася така ситуація. І там уже господар рингу нарвався спочатку на лівий бічний удар, а потім - на нищівний правий прямий через руку.

Фізично дуже міцний боксер Олександр Гвоздик (тренер Едуард Карницький). Володіє найсильнішим ударом в команді - 600 кг. Свого часу навіть у братів Кличко було поменше. Для порівняння навіть у тяжа Капітоненко - менше 400 кг. Якби такої величезної сили він застосовував удари безпосередньо в бою, то ніхто б не встояв. Але коли поєдинок складається не за його сценарієм, Саша часто якось втрачається на рингу. П'ять років тому Гвоздик був чемпіоном світу серед студентів, а минулої осені став володарем Кубка Європи.

Мій і Сергія Лапіна вихованець Олександр Усик, незважаючи на молодість, вже досвідчений боксер. Він уже був найсильнішим на чемпіонаті континенту, Кубках світу та Європи, на останньому планетарному форумі завоював бронзу. До речі, коли в 2008-му він став чемпіоном Європи, при визначенні кращого боксера цього турніру поступився лише три голоси Васі Ломаченко. І техніка у Усика хороша, і з психікою у нього все в порядку.

Супертяж Роман Капітоненко (його тренує Віктор Войтенко) вже двічі був бронзовим призером чемпіонатів Європи, срібним світу, володарем світового кубка. Він дуже досвідчений боксер, неймовірно працьовитий, надійний.

- Ви, очевидно, сподіваєтеся на те, що з Баку наші боксери привезуть і медалей не одну-дві, а більше, і олімпійських ліцензій цілий віз?

- Знаєте, я дотримуюся такої приказці: «Якщо хочеш розсмішити Господа Бога, то розкажи йому свої плани». Тому, вибачте, ніяких прогнозів, щоб не виявитися смішним, робити не буду. Всім десяти наших боксерам доля подарувала шанс. А ось як вони його використовують? Хто знає, хто знає ...

Володимир Казимир, Спорт-Експрес в Україні