Феномен України: зберегти своє від своїх, або Як Алекс Ліссітса в Аргентині побував

Президент асоціації «Український клуб аграрного бізнесу», гендиректор ІМК Алекс Ліссітса місяць вивчав, як в Аргентині працює агропромисловий комплекс і в чому його особливості. AgroPortal.ua попросив розставити аграрні точки по-аргентинськи і по-українськи.

- Перша асоціація з Аргентиною - це футбол. Що в країні більше розвинене - футбол або агропромисловий комплекс?

- Футбол для Аргентини - це філософія життя. Аргентинці в деталях розбираються у футболі: вони знають всіх футболістів, збірні, українські «Динамо» і «Шахтар», вони знають, хто де грає і як грає. Вони по-справжньому переживають за свою команду і всіх гравців. Думаю, це частина їх патріотичного самосвідомості.

- Тобто футбол краще розвинений, ніж агросфера?

- Не можу сказати, що краще. Сільське господарство Аргентини складається в основному з двох субчастей: сої і яловичини. Аграрна продукція в цілому дає 57% експортних надходжень. Відповідно, сільське господарство на відміну від футболу впливає на життя країни в цілому. Якщо в силу природних катаклізмів або інших негативних факторів сільськогосподарське виробництво падає, то це тягне за собою череду негативних наслідків для всіх сфер без винятку.

Сьогоднішні політична та фінансова кризи в Аргентині пов'язані з неврожаєм сої в минулому році. Грубо кажучи - менше справили сої, менше експортували, менше було валютних надходжень - песо підсіло. Тільки завдяки траншу МВФ країні вдалося частково стабілізувати свою валюту. Але ось уже буквально на минулому тижні Аргентина ввела експортні мита на агропродукцію в розмірі 10%, щоб хоч якось збалансувати бюджет. Бути виключно аграрною країною, як показує досвід Аргентини, дуже ризиковано і навіть небезпечно.

- Яке було перше враження від аграрного виробництва в Аргентині, що в цілому вдалося побачити?

- Я подивився всю Аргентину - від півдня до півночі. На півдні більше займаються виробництвом яловичини, тут розвинене м'ясне тваринництво, вівчарство. Північ, особливо Пампа, - це рай для рослинництва, оскільки природно-кліматичні умови дозволяють збирати там 1,5 врожаї на рік, вегетаційна зона таким чином розподілена, що немає чітких переходів від сезону до сезону, тому можна спокійно підходити до посівної або прибирання врожаю. Якість землі і кількість опадів забезпечують цей регіон ідеальними умовами для виробництва сої, кукурудзи та інших рослинницьких культур.

- Чому Аргентина була обрана для поїздки?

- Два фактори вплинули на вибір. Перший - іспанську мову, який я знаю. Другий - інтерес в аграрному секторі. У Південній Америці у багатьох країнах розмовляють іспанською, але в Аргентині цікаво було подивитися і на аграрне виробництво. Бразилія також цікава в аграрному плані, але там розмовляють португальською, тому поки не зрослося (посміхається).

- Що з побаченого в Аргентині хотілося б впровадити в Україні?

- В Аргентині в плані технологій немає того достатку і нововведень, як в Америці, наприклад. Я б сказав, що аргентинські агропідприємства по впровадженню сучасних технологій часто поступаються нашим. Але те, що є в Аргентині, і немає поки в Україні - це безпека. Немає злодійства і корупції всередині підприємств, навіть у великих агрохолдинги. У нас величезні кошти виділяються на служби безпеки, на охорону, на те, щоб зберегти своє від своїх, в Аргентині цього немає. Другий нюанс - в Аргентині досить сильно працює кооперативний рух, тому що люди довіряють один одному. На жаль, в Україні високий рівень недовіри серед населення, що не вирішує проблеми створення кооперативів.

- Чому не крадуть в Аргентині - існує система мотивації, в чому особливість?

- У них було інше історичне розвиток. Близько 80% сучасної Аргентини - це емігранти з Італії та Іспанії. Вони отримали землі в спадок, вони почали нове життя, у них відсутнє почуття, що це все закінчиться. Українські землі переходили з рук в руки, і наші люди звикли, що все змінюється, треба жити сьогоднішнім днем, і якщо ти трошки у поляка або московита вкрав, то це не страшно. Плюс в Аргентині сама система не вітає злодійства, як, наприклад, в селі, де тебе всі знають, вкрасти - у них це не зрозуміло, у нас же історично так склалося, що це нічого, можна. У колгоспах крали, зараз крадуть у агрохолдингів і фермерів. Це не мотивація, це середовище, яке змушує задуматися кожного, навіщо красти там, де ти живеш чи працюєш.

- Як в Аргентині з логістикою? Може, Україна підгледіла б для себе рішення, щоб вийти з логістичного колапсу?

- Мені впали в око два моменти. Перший - ідеальні дороги. Другий - 100% зернових перевозиться наземним транспортом. Залізничні сполучення колись були побудовані англійцями, але аргентинці їх успішно знищили. Це, з одного боку, великий мінус для них і великий плюс для нас. Аргентинці на логістиці зернових з глибини країни в порти втрачають великі гроші. Але зараз проходить процес отримання китайських інвестицій на розвиток ж / д, і якщо вони цю залізницю побудують по всій Аргентині, то, звичайно, українцям буде досить складно конкурувати з ними, тому що у них витрати на виробництво нижче, ніж у нас, врожайність вище, ніж у нас, і тільки витрати на логістику зараз вище, ніж у нас.

- Чи є у них органіка?

- Вони не сильно переймаються цим питанням. Вони вважають, що все, що в Аргентині вироблено, воно і так вже органічне.

- Чому у нас тоді це питання в тренді, можливо, не все так райдужно, як кажуть?

- Потрібно виходити від запитів споживача. Якщо в Європі є споживач органіки, то українцям є сенс виробляти таку продукцію. В Аргентині не сильно переймаються, оскільки немає споживача органіки, а везти органіку в Європу буде дорого, тому кінцевий споживач є ключовим для прийняття рішення - йти в органіку або не йти.

- Чи є у них дотації?

- Практично ні.

- Це добре чи погано?

- Це добре, оскільки сільське господарство - це бізнес, і якщо цей бізнес приносить прибуток, то навіщо потрібні дотації.

- Що стосується виробництва яловичини, чи можливо реалізувати в Україні подібні проекти?

- Технологія проста - випас. Природно-кліматичні умови дозволяють випасати стадо круглий рік, вони не будують дорогих ферм, вони не купують дорогі комбікорми, тому і ціни на якісне м'ясо яловичини конкурентні.

- У Закарпатській області подібне можна реалізовувати?

- Буде складно, оскільки в Закарпатській області так само, як і по інших областях України, мало залишилося випасів.

- Чи є в Аргентині стратегія розвитку аграрної галузі?

- У плані аграрної політики аргентинці пішли далі, ніж ми. У них є вільний ринок землі, у них повністю дозволені всі нові технології, в тому числі і ГМО, досить розвинена своя переробка продуктів харчування, дуже гарне і безкоштовну вищу освіту. Хоча потрібно зазначити, що нескінченні політичні метання справа наліво доводять колись одну з найбагатших країн світу - Аргентину - раз в двадцять років до банкрутства.

- Великі холдинги орендують землю в Аргентині або вже викупили?

- Вони тільки зараз почали викуповувати землю. У них на відміну від нас, де середній пай 2-3 га, середній пай - 20-25 га. Великі холдинги, які, наприклад, мали тільки в оренді 250 тис. Га землі, почали процедуру диверсифікації, оскільки останнім часом втратили багато землі. Вони зараз дотримуються думки, що 50% землі має бути своєю, 50% - в оренді. Проблема з орендованою землею в Аргентині полягає в тому, що власники землі не хочуть укладати договори на довгострокову оренду. Середній договір - 1-2 роки. Оплата в більшості випадків натурою у вигляді сої, відповідно, щороку вони по-новому погоджують ціни на сою та кількість сої на пай. В цілому ринок оренди землі досить складний і непростий.

- Як пайовики відносяться до великим господарствам, є негатив, який спостерігається в Україні?

- Сільське населення ставиться рівно як до холдингам, так і до фермерів. Негативне ставлення до холдингам проглядається у міського населення, яке вважає, що саме холдинги винні в тому, що продукти харчування дорогі, холдинги винні, що падає курс песо і т.п. У сільського і міського населення чітко простежується відмінність у сприйнятті великого аграрного бізнесу як такого.

- Якщо подивитися за кількістю задіяних на гектар людей, яка відмінність України від Аргентини?

- В Україні - це складне питання, оскільки більшість фермерів працює нелегально, і складно порахувати. Якщо взяти великі компанії, починаючи від 3 тис. Га, то у нас в середньому працює 18 чоловік на гектар, в Аргентині - 4-5. Є великий потенціал, щоб підвищити продуктивність праці і скоротити кількість працюючих на гектар.

В ході IAMO форуму в цьому році була озвучена думка, що чим менше середнє фермерське господарство, тим бідніша країна. Чи потрібно нам розвивати фермерство або робити все-таки ставку на великі холдинги?

- Є така теорія: в бідних країнах багато дрібних господарств, їх нескінченно підтримують, і це призводить до того, що гроші йдуть на вітер. Наводяться приклади Індії, країн Африканського континенту, Філіппін, Індонезії.

Тобто Україна в цьому списку немає?

- Якщо подивитися на нашу історію, в 1992 році було прийнято рішення розпаювати землі і розбити колгоспи в надії, що українці самі почнуть обробляти свої 2-3 або 4 га. У дев'яності роки був повний розвал, і процес відновлення українського сільського господарства почався з підписання Президентом Кучмою Указу Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки . Тоді почалося укрупнення і приватизація. Весь успіх українського агропромислового комплексу останніх років пов'язаний з тим, що у нас з'явилися великі компанії, які завели гроші і технології, які залучили досить кваліфіковані кадри. До цього український АПК був схожий на гидкого каченяти. За великими в свою чергу підтягнулися середняки - це в основному підприємства-спадкоємці колгоспів і радгоспів. Що стосується українських фермерів, то я впевнений, що нам потрібно починати з термінології. Адже фермер в класичному західному розумінні - це підприємець у сільському господарстві, де зайняті він і члени його сім'ї. Мене часто розчулюють українські «фермери» із земельним банком 3000-7000 га в обробці. Які це дрібні фермери, які потребують підтримки держави? Це вже великі сільгоспвиробники, які повинні платити всі податки і здавати повну податкову звітність. Дрібні фермери - це зараз у нас одноосібники, які взагалі знаходяться не в правовому полі.

Говорячи про великих господарствах, у вересні буде проходити конференція, присвячена ефективному управлінню саме великих холдингів . Ви б рекомендували її відвідати, чому?

- Керівнику компанії незалежно від розміру потрібно чітко розуміти, що світ не стоїть на місці і треба постійно бути в курсі всіх управлінських трендів. Навіть якщо навчитися багато чому під час таких форумів навряд чи вийде, то залишається фактор комунікації, спілкування в своєму колі, що дозволяє стороннім поглядом подивитися на свої проблеми. Я б порадив з одного боку послухати презентації тих же аргентинців, бразильців та інших учасників - це один момент. Другий, на конференції збереться топ-менеджмент українських компаній від 5 тис. Га до 600 тис. Га - і це незамінна майданчик для спілкування. Керівникам необхідно ділитися інформацією і не замикатися. Як управляти компанією, як управляти земельним банком, як управляти людьми, чи потрібен HR-менеджер - це лише мала частина актуальних питань. Фактор Коннекшн ніхто не відміняв, тому брати участь в профільних конференціях дуже важливо.

Спеціально для AgroPortal.