- біографія Габріель Гарсіа Маркес - колумбійський письменник, представник напрямку «магічний реалізм»...
- Особисте життя
- смерть
біографія
Габріель Гарсіа Маркес - колумбійський письменник, представник напрямку «магічний реалізм» в літературі.
Габріель Гарсіа Маркес з'явився на світло в 06.03.1927 р в місті Аракатака, в Колумбії. Незабаром після народження дитини батько Маркеса отримав посаду фармацевта і переїхав з дружиною в Баранкілья (місто на півночі Колумбії), залишивши маленького «Габіт» в Аракатаці на виховання дідусеві та бабусі.
Портрет Габріеля Гарсіа Маркеса
Взимку 1936 року отець забрав Габріеля і його брата в СІнС, а кілька місяців потому сім'я перебралася в Сукре, де батько майбутнього письменника відкрив аптеку. Однак виховання діда і бабки сильно вплинуло на життя і світогляд Гарсіа Маркеса.
Його дід, Ніколас Рікардо Маркес Мехія, якого хлопчик назвав «Папалело», був ветераном Тисячедневной війни і героєм колумбійських лібералів. Ніколас, якого Габріель називав своєю «пуповиною, що зв'язує його з історією і реальністю», був чудовим оповідачем. Дід часто говорив своєму маленькому онукові: «Ти і уявити не можеш, скільки важить мертва людина», нагадуючи про те, що немає більше тягаря, ніж вбивство людини. Ці думки Гарсіа Маркес пізніше інтегрував в свої твори.
Габріель Гарсіа Маркес в дитинстві
Бабуся хлопчика, Донья Транквіліна Ігуаран Котес, також зіграла величезну роль в становленні характеру дитини. Габріель був натхненний тим, як вона «ставилася до незвичайного як до чогось абсолютно природному». У їхньому будинку часто звучали розповіді про привидів і провісників, які полковник старанно ігнорував. Габріелю подобалася, що навіть самі фантастичні або неймовірні історії його бабка видавала так, ніби вони були незаперечною правдою. Цей «незворушний стиль» проявився пізніше в деяких відомих творах письменника.
У школі Гарсіа Маркес був боязким дитиною, захоплюється написанням гумористичних віршів і малюванням коміксів. Серйозного мовчазної дитини, яку не цікавили гри і спорт, однокласники прозвали «El Viejo» ( «Старий»).
Габріель Гарсіа Маркес в дитинстві
У роки навчання в коледжі в Сан-Хосе Гарсіа Маркес опублікував свої перші вірші в шкільному журналі. Пізніше завдяки наданій урядом стипендії Габріель був відправлений на навчання в іезуітсікій коледж в Сіпакіра, містечку недалеко від Боготи, де юнак значно досяг успіху в різних видах спорту, ставши капітаном команди Liceo Nacional Zipaquirá в трьох дисциплінах: футбол, бейсбол і бігу.
Після його закінчення школи в 1947 році Гарсіа Маркес став студентом Національного університету Колумбії - вибір юридичного факультету був зроблений на догоду батькові. Однак Габріель продовжував мріяти про письменстві, бажаючи створювати твори, схожі за стилем на розповіді його діда.
Габріель Гарсіа Маркес в молодості
Коли після збройного повстання «Боготасо» університет закрили, Габріеля перевели в Університет Картахени, де юнак почав працювати репортером місцевої газети. У 1950 році Гарсіа Маркес вирішив повністю зосередитися на журналістиці, перебравшись назад в Баранкілья і влаштувавшись оглядачем і репортера в газету «El Heraldo».
література
Життя і нові знайомства в Барранкилье стали найбагатшим джерелом знань в літературі світового рівня. Саме тут у Гарсіа Маркеса сформувався особливий погляд на культуру країн Карибського басейну.
У 1955 році була опублікована перша повість Гарсіа Маркеса «Опале листя» про старому полковника - на пошуки видавця письменникові знадобилося 7 років. Одного разу колумбієць зазначив, що з усього написаного з 1973 року «Опале листя» була його найулюбленішим твором, тому як воно було «самим спонтанним і щирим».
Шість років по тому вийшла друга повість письменника «Полковнику ніхто не пише» про 75-річному полковнику у відставці, ветерана Тисячедневной війни. Реалістичний текст повісті був відзначений впливом Ернеста Хемінгуея .
У цих двох повістях, а також деяких більш пізніх роботах Гарсіа Маркеса можна знайти відсилання до «Ла Віоленсіі», жорстокої громадянської війни між Ліберальної і Консервативної партій Колумбії в 1950-х роках. Персонажі повістей переживають різні несправедливі ситуації, такі як комендантська година, підпільні газети та цензура в пресі. Є подібні відсилання і в першому романі «Недобра година» (1962 р), однак письменник вирішив не використовувати свій твір в якості платформи для політичної пропаганди.
Письменник Габріель Гарсіа Маркес
Якщо перші твори Гарсіа Маркеса були написані в жанрі «реалізм», то згодом письменник експериментувати з менш традиційними напрямками. Так, стиль роману «Сто років самотності» (1967), який приніс Габріелю світову славу, охрестили «магічним реалізмом», а найяскравішим прикладом явища став фрагмент про те, як красиву жінку, розвішувати білизну на мотузці, раптово підхоплює й несе вітер.
У 1972 році Гарсіа Маркес ознайомив публіку з його ранніми роботами, опублікувавши збірник «Очі блакитної собаки» - в нього увійшли ранні оповідання, створені між 1947 і 1955 роками і вперше надруковані на шпальтах місцевих газет. У невеликих оповіданнях Гарсіа Маркес, ще не до кінця визначився зі стилем, сміливо дозволив собі експериментувати, але незмінно залишався віртуозом своєї справи.
Габріель Гарсіа Маркес з книгою
В кінці 60-х років Гарсіа Маркес, натхненний втечею диктатора Венесуели Маркоса Переса Хіменеса, почав писати диктаторський роман «Осінь патріарха». Робота над книгою тривала понад 7 років, аж до 1975 року, коли роман, нарешті, був опублікований. Згідно Гарсіа Маркеса, цей роман є «віршем про самотність влади». Сюжет книги розвивається через серію анекдотів про діяльність і життя політика, які з'являються не в хронологічному порядку.
У 1981 році була опублікована новаторська за формою повість «Хроніка передсмертній смерті». Твір, написаний в псевдо-журналістському стилі, кілька років по тому лягло в основу фільму режисера Франческо Розі.
8 грудня 1982 року Гарсіа Маркес був нагороджений Нобелівської премією з літератури «за твори, в яких фантастичне і реалістичне поєднується в багатому уявному світі, що відбиває конфлікти і життя на континенті». Виступ письменника було названо як «Самотність Латинської Америки». Гарсіа Маркес став першим колумбійцем і четвертим латиноамериканець, нагородженим Нобелівською премією з літератури.
Габріель Гарсіа Маркес пише новий роман
У 1985 році Гарсіа Маркес видав чергову книгу, що стала бестселером - «Любов під час чуми». Роман досліджує любов в незліченних формах, «ідеальних» і «розпусних». В основу книги лягла трагікомічна історія відносин батьків письменника, Луїзи і Габріеля. Батько дівчини, той самий дід-ополоник, не схвалив вибір Луїзи - її кавалер мав славу відомим бабієм. Габріелю-старшому знадобилося написати сотні любовних віршів і листів, перш ніж батьки Луїзи дозволили молодим одружитися.
Чотири роки по тому біографія Гарсіа Маркеса поповнилася романом «Генерал у своєму лабіринті». Жанр твору важко класифікувати - думки критиків з цього приводу розходяться. Був навіть запропонований термін «новий історичний роман» - жанр, який поєднує в собі латиноамериканський бум, пост-бум і постмодернізм.
Крім літератури, Гарсіа Маркес був залучений в світі кіно. Він написав сценарії до більш 25 фільмів та серіалів, а на основі його творів було знято 17 фільмів.
Габріель Гарсіа Маркес в останні роки життя
У 2000 році в газеті «La Republica» в Перу було опубліковано вірш «La Marioneta» мексиканського черевомовця Джонні Уельша. З різних причин, авторство вірша приписали Гарсіа Маркеса. Стали швидко поширюватися чутки, що жалісливі рядки - це прощальний лист тяжкохворого письменника. Два дня вірш активно декламували в ефірі радіостанцій, текст швидко поширювався по інтернету, проте досить скоро з'ясувалося, що ніякого відношення до публікації Гарсіа Маркес не має.
Останнім твором в кар'єрі колумбійця стала повість «Згадуючи моїх сумних повій», що вийшла в 2004 році на іспанською мовою. Книга стала першим художнім твором письменника після тривалої перерви. У 2011 році книга була екранізована датським режисером Хеннингом Карлсеном.
Особисте життя
Гарсіа Маркес зустрівся з майбутньою дружиною Мерседес Барча, коли та була ще школяркою. Щоб укласти шлюб, молодим довелося чекати її повноліття. Закохані одружилися в 1958 році і переїхали в Каракас. На наступний рік народився їх перший син Родріго Гарсіа, який став теле- і кінорежисером.
Габріель Гарсіа Маркес з дружиною
У 1961 році подружжя подорожувала по південній частині США та в кінцевому підсумку влаштувалася в Мехіко. Письменник завжди мріяв побачити південь Штатів, тому як йому імпонували «південні» романи Вільяма Фолкнера.
Через три роки у Габріеля народився другий син, Гонсало, який зараз працює дизайнером в Мехіко.
смерть
У 1999 році у письменника була діагностована лімфома. Гарсіа Маркес пройшов курс хіміотерапії в лос-анджелеської клініці і увійшов в стан ремісії. Ця подія спонукало колумбійця почати писати мемуари:
«Я звів спілкування з друзями до мінімуму, відключив телефон, скасував майбутні подорожі і всілякі плани», - розповів він в інтерв'ю газеті «El Tiempo».
У 2012 році брат письменника, Хайме, оголосив, що Гарсіа Маркес страждає недоумством . Два роки по тому, навесні, Габріель був госпіталізований з сильним зневодненням - у нього знайшли інфекцію в сечовому тракті і легких. 17 квітня 2014 року 87-річний Гарсіа Маркес помер від пневмонії .
Похорон Габріеля Гарсіа Маркеса
Тіло письменника було піддано кремації під час сімейної церемонії в Мехіко. 22 квітня глави Колумбії і Мексики відвідали офіційну церемонію. Похоронний кортеж з урною з попелом письменника рушив від будинку, де Гарсіа Маркес прожив понад 30 років, до Палацу образотворчих мистецтв (Паласіо де Беллас Артес). Жителі рідного міста письменника, Аракатаки, також провели символічний похорон.
цитати
- "Якщо ви зустрінете свою справжню любов, то вона від вас нікуди не дінеться - ні через тиждень, ні через місяць, ні через рік".
- "Це велика удача в житті - знайти таку людину, щоб було приємно дивитися, цікаво слухати, захоплено розповідати, що не обтяжливо мовчати, щиро сміятися, захоплено згадувати і з нетерпінням чекати наступної зустрічі."
- "Краще прийти невчасно, ніж чекати запрошень"
- "Умій цінувати того хто без тебе не може, і не женися за тим хто щасливий без тебе!"
- "Найгірший спосіб сумувати за людиною - це бути з ним і розуміти, що він ніколи не буде твоїм."
- "Весь світ хоче жити в горах, не розуміючи, що справжнє щастя в тому, як ми піднімаємося в гору."