Ігор Карпенко: "Таємна мрія воротарів - забити гол" - Новини хокею - Голкіпер київського "Сокола" і збірної України - про олімпійській кваліфікації, яка пройде з 5 по 8 лютого в Ризі, вирішенні проблем з легіонерами, кубку з рук Андрія Шевченка і чому так і не зіграв в НХЛ

Голкіпер київського "Сокола" і збірної України Ігор Карпенко. Фото "Сегодня"

Ігор Карпенко: "Таємна мрія воротарів - забити гол" Луканюк Любомир https://cdn.segodnya.ua/img/article/201/67_main.jpg https://cdn.segodnya.ua/img/article/201/67_tn. jpg 2009-02-04T11: 26: 17 + 02: 00 Хокей Голкіпер київського "Сокола" і збірної України - про олімпійській кваліфікації, яка пройде з 5 по 8 лютого в Ризі, вирішенні проблем з легіонерами, кубку з рук Андрія Шевченка і чому так і не зіграв в НХЛ

Голкіпер київського "Сокола" і збірної України Ігор Карпенко розповів Сегодня | Спорт про олімпійській кваліфікації, яка пройде з 5 по 8 лютого в Ризі, вирішенні проблем з легіонерами, кубку з рук Андрія Шевченка і чому так і не зіграв в НХЛ

- Ігор, в останніх іграх "Сокола" хлопці берегли себе, тримали в розумі матчі збірної?
- Ми вирішували своє завдання - втриматися на першому-другому місці в чемпіонаті Росії. Але планомірно готувалися і до збірної. Тренери пробували різні поєднання п'ятірок.

- Перед сезоном на всіх фронтах ставилися максимальні завдання: вища ліга - бути в лідерах, фінал - в Континентальному кубку, потрапляння на Олімпіаду і вихід до вищого дивізіону чемпіонату світу. Чи не занадто багато для одних і тих же гравців?
- Справа тренерів ставити завдання, а хокеїстів - грати. Як на мене, то не хочеться ділити турніри - мовляв, щось важливіше, а щось менш. Дійсно, сезон напружений, ігор багато, але сподіваюся, бійці повинні витримати.

- Що скажете про суперників по олімпійській кваліфікації?
- Однозначно, фаворити турніру латиші. Мало того, що сильна команда, так ще і вдома грає. Тиск трибун буде страшне. Хворіти в Латвії ще як уміють. На собі доводилося відчувати їх "та-ра-ра" (так, принаймні, чується клич з трибун), коли весь стадіон жене команду вперед. Не просто буде і з італійцями - у них канадський силовий стиль гри. А угорці один раз нас вже покарали (в 2008-му сенсаційно перемогли України путівку до вищого дивізіону ЧС. - Авт.)

- Перед кожним турніром національної команди у нас одна проблема: приїдуть чи ні легіонери? Можна її якось вирішити?
- Всі люди різні. Хтось прагне відстоювати честь країни. Хтось можливо блага собі вибиває. Думаю, все вирішити можна, якщо хокеїсти будуть підписувати контракти зі збірною, як це роблять тренери, менеджери. Адже у нас не так багато гравців, щоб ними розкидатися.

- Крім путівки до Ванкувера-2010 стимул у команди ще якийсь є?
- Обіцяли преміальні. Які? Думаю, суму вам ніхто не скаже. Але це гроші, за які варто боротися.

- А ось в "Соколі" кажуть, через кризу з преміальними не зовсім добре.
- Правду кажуть. Заплатили, десь за пару матчів вересня і все ... Із зарплатою більш-менш терпимо. З невеликими затримками, але виплачують.

- Психологічно тисне фінансовий момент?
- Вже точно не додає впевненості. З'явилася якась нервозність. Хлопці якщо навіть і жартують, то вже якось не зовсім дружно, як раніше.

- Ще один грошове питання: подейкують, ніби "Сокіл" через кабальні умови з наступного сезону першість Росії може змінити на білоруський чемпіонат. Де вам хотілося б виступати?
- Як на мене, то вища ліга цікавіше буде, чемпіонат тут посильніше. Тому що білоруси зібрали кращих своїх гравців в мінське "Динамо" і виступають в КХЛ. Є там ще два-три сильних колективу і все. Та й сумніваюся, що "Сокіл" зможе зберегти нинішній склад, якщо команда вирішити грати в Білорусі.

Тут в нашу розмову включається Карпенко-молодший (2 роки і 1 місяць), який наполегливо просить у тата телефон поговорити з дядьком.

- Алло, привіт. Як тебе звати? - питаю.
- Саша, - жваво відповідає.

- Як твої справи?
- Добре. Я граю в хокей. М'ячиком.

- Уже щось в квартирі розбив? - цікавлюся вже у Ігоря.
- Так поки що серйозного нічого, - сміється воротар.

- хокеїст зростає?
- Рано ще загадувати. Але з ключкою вже бігає по квартирі.

- А з собою на хокей берете?
- Звичайно. З бабусею приходить мене підтримати. У нього навіть майка є: Карпенко, перший номер. Це мій найвідданіший уболівальник. Іноді поглядаю з майданчика на трибуну, де сидить син. Але Саші ще важко витримати три періоди. Після першого вже хоче гуляти.

- Ігор, а ви теж з дитячого віку закохалися в хокей?
- Мій друг займався хокеєм і підбив мене. Каже: "Пішли зі мною, спробуєш". А воротарем став, тому що подобалася форма. Пам'ятаю матчі СРСР - Канада. Гравці шикуються під час гімнів, всі однакові, а у воротарів форма дуже красива. Тому коли на одному з тренувань у нас не виявилося голкіпера, я без роздумів став у ворота. Так там і залишився.

- Ви свого часу грали разом з легендарним Юрієм Шундровим. Ділився він з вами досвідом або ставився як до конкурента?
- Звичайно допомагав, ми ж партнери були. Завжди, радив, допомагав. Пам'ятаю кумедний епізод. Перед грою в Воскресенську проти місцевого "Хіміка" Шундров розповів мені таку хитрість. У них там одні ворота були сантиметра на два менше. У перерві під час заливки льоду ці ворота звозили разом, а потім міняли, природно на користь господарів. Мені Шундров і каже: "Дивись, щоб ворота не поміняли". Так я залишався в перерві і не давав цього зробити.

- Ігор, ви не мало поїздили по світу, про що залишилися найприємніші спогади?
- Прекрасні роки провів в Магнітогорську. У місцевому "Металургу" тоді колектив вдалий підібрався, завдання перед нами ставилися найвищі. І ми їх вирішували. Мабуть, найцінніша для мене нагорода в кар'єрі - це перемога в чемпіонаті Росії. Пам'ятаю, все місто тоді гуляв. А ще запам'яталася перемога в Євролізі (нинішня Ліга чемпіонів. - Авт.) Головний трофей нам вручав Андрій Шевченко. Фінал був на кордоні Швейцарії та Італії. Організатори запросили Андрія. І він приїхав відразу після свого матчу за "Мілан", де забив гол. Познайомилися, перекинулися парою слів. Виявилося, що земляки - обидва з Оболоні.

- Зараз за "Металургом" слідкуєте?
- Так звісно. Переживав за них у фіналі Ліги чемпіонів (програли швейцарському "Цюріху" (0: 5). - Авт.)

- Днями голкіпер "Магнітки" Ілля Проскуряков закинув шайбу в матчі КХЛ, бачили той гол?
- Чи не бачив, але чув. Це, напевно, таємна мрія всіх воротарів - забити гол. На жаль, у мене таких можливостей не було. Хоча гольових передач віддавав багато. Якось за сезон було штук п'ять. Цьому навчився в Північній Америці. Там треба грати більше ключкою, на виходах, допомагати захисникам. Тут же тренери після таких моїх маневрів нервували: "Краще не виходь з воріт, залишся. Краще не пропустити". Так потихеньку-потихеньку і став забувати свої здібності.

- Ви три роки пробували себе за океаном, але в НХЛ так і не потрапили. Що завадило?
- Погода. Пам'ятаю, грав в Канаді за фарм-клуб "Калгарі" - "Сент-Джонс". О п'ятій ранку дзвінок з головної команди: "Бери таксі і бігом в аеропорт. У тебе через дві години літак на Торонто, звідти летиш в Бостон, пересадка - і на Піттсбург". "Що трапилося?" "Ти ввечері граєш за" Калгарі ". До Торонто я добрався без проблем. А в Бостоні розпочався крижаний шторм. Дуже багато рейсів було затримано, скасовано. В аеропорту безліч людей, сумок. З горем навпіл я вилетів, а сумка моя по дорозі загубилася . ледве-ледве встиг до розминки, але на лід довелося вийти в чужій формі. Вона не підходила мені за розміром, відчував дискомфорт. Тому тренер прийняв рішення залишити мене в запасі. Ми програли. Після матчу я поїхав назад додому. А форма знайшлася лише через п'ять днів. Прикро дуже, так близько наблизиться до НХЛ і про вести всього одну розминку ...

Ім'я: Ігор Карпенко

Народився: 23 липня 1976 року

У 1995 році обраний "Анахаймом" на драфті НХЛ під 185 номером.
Виступав за команди: починав кар'єру в "Соколі", потім виступав в нижчих північноамериканських лігах, "Металург" (Магнітогорськ), "МВС" (Твер), "Динамо" (Мінськ). За свою кар'єру зробив 13 (!) Результативних передач.

досягнення:
Переможець Євроліги (2000, "Металург" Мг), володар Суперкубка Європи (2000, "Металург" Мг), чемпіон України (1995, 2006, "Сокіл"), чемпіон Росії в Суперлізі (2001, "Металург" Мг), чемпіон Росії у вищій лізі (2005, "МВС"), чемпіон Білорусі (2007, "Динамо" Мн).
За збірну України провів 70 матчів (183 пропущених шайб).

Читайте найважливіші та найцікавіші новини в нашому Telegram

Підписуйтесь на нашу розсилку