Рецензія до фільму "Джейсон Борн" (2016).

Хотів би почати з того, що я не дивився ні один з попередніх фільмів про пригоди Джейсона Борна, тому про нову картину я не буду судити в контексті знаменитої франшизи. Знаєте, в якомусь сенсі це навіть зручно, адже перед сеансом я не був обтяжений думками про те, чи буде "Джейсон Борн" краще або ж гірше своїх попередників. Звичайно, у фільмі були сполучні моменти з попередніми частинами, зміст яких мені доводилося додумувати, як то кажуть "на бігу". Але в цілому фільм не передбачає обов'язкового перегляду попередніх частин і є самостійною історією.
З найперших кадрів світ Джейсона Борна постав переді мною похмурим і приземленим: кулачні бої, непоказні пейзажі, революційні демонстрації і повна смутку і безглуздості гримаса Метта Деймона, яку він в результаті пронесе через фільм до самого фіналу, лише зрідка змінюючи її подобою подиву або гнівом . Схоже, що вирощувати картоплю на Марсі для нього було куди більш милим справою, ніж порятунок світу. Не зрозумійте мене неправильно, Деймон дуже переконливо справляється зі своєю роллю. Особиста трагедія Борна, на мій скромний погляд, повністю перекриває вельми уявну загрозу людству. Змова ЦРУ- це лише привід. Пошук самого себе як особистості, пошук свого місця в житті-ось істинний сенс історії Джейсона Борна. Кращий таємний агент в усьому світі безпорадно борсається в лабіринті своїх спогадів. І ця сумна, повна безглуздість гримаса Метта Деймона якнайкраще передає всі емоційні тяготи головного героя і ту велику ціну, яку він заплатив, щоб стати Джейсоном Борном.
Отже, що ж можна сказати про сюжет? Мабуть, його можна описати одним ємним словом "спецоперація". Так-так, фільм нагадує одну суцільну дуже довгу місцями нудну спецоперацію, яку зрідка переривають підступи головного героя і нескінченні флешбеки. Причому розклад сил в цій спецоперації змінюється практично щохвилини. Часом дійових осіб в цій спецоперації стає так багато, що важко розібратися, хто за ким полювати. Напевно можна сказати лише те, що Джейсон Борн завжди на крок попереду всіх інших. Місцями здається, що його фіаско неминуче, але у нього завжди знаходиться туз в рукаві, і Джейсон непросто виходить з халепи самим запаморочливим способом, який тільки можна придумати, але ще й витягує з цього вигоду.
Як я вже сказав, загроза, що нависла над людством, виглядає вельми надуманою. Закулісні ігри, стеження за всіма людьми на планете- на перший погляд все це притягнуто за вуха і лише створює історії необхідний негативний фон. Але тут в пору сказати пару слів про другорядних персонажів, які цей самий фон роблять. Дуже цікаві ролі дісталися Алісія Вікандер і Томі Лі Джонса. Джонс зіграв роль директора ЦРУ, а Вікандер- главу одного з відділів цієї ж організації і за сумісництвом його протеже. Вони обидва ведуть подвійну гру. Причому кожен свою. І часто гра ця розгортається аж ніяк не на два фронти, а багато більше. Їх інтриги постійно обростають новими деталями. І треба визнати, що героїня Вікандер виглядає куди більш кмітливі ніж її старший колега. Закулісні ігри цієї парочки додають історії цікаві багатоходові повороти, які нарівні з особистою драмою Джейсона Борна є головним двигуном сюжету. Ну і не будемо списувати з рахунків Венсана Касселя, мотиви якого куди більш банальні.
Звичайно, закулісні інтриги і пошук самого себе-це чудово. Але "Джейсон Борн" - це не політичний трилер і не драма. Це перш за все бойовик. А тому, на деякі проблеми пов'язані з екшеном я не можу закрити очі. В цілому фільм і зокрема екшен поставлений непогано. До роботи Пола Грінграсса претензій немає. Та й звинуватити творців в нестачі цього самого екшену теж було б несправедливо. Все псує операторська робота Беррі Екройда. Бажаючи додати всього, що відбувається напруги і драйву, Екройд очевидно перестарався: кадри так швидко змінюють один одного, що іноді просто не зрозуміло, що взагалі відбувається на екрані. Картинка вийшло смикання, що особливо відчувається як раз під час екшен-моментів. Музичний супровід Девіда Бакклі і Джона Пауелла хоч і відповідає атмосфері фільму, проте вийшло самої непримітною його частиною.
Отже, після перегляду здебільшого залишилися хороші враження. Фільм не ідеальний, але, особисто мені, він дав відмінний стимул для знайомства з всесвіту Борна. Те що світ Джейсона став для мене близьким або рідним я сказати не можу, але бажання зануритися в нього з головою і вивчити детальніше з'явилося зовсім точно.

Переглядів: 795

Підписуйтесь на канал KinoNews.ru в Яндекс.Дзен, щоб оперативно стежити за нашими новинами.


Отже, що ж можна сказати про сюжет?