Шаварш Карапетян: Людина людині людина

  1. Шаварш Карапетян
  2. Про Єреванському озері і кар'єрі
  3. врятовані
  4. Шлях в спорт
  5. травми
  6. борг
  7. Єреванське озеро
  8. про трос
  9. Про виховання
  10. про школу
  11. тренування
  12. Якби тролейбус не впав
  13. Росія - це наше, Вірменія - моє
  14. П'ять глибоких зітхань
  15. Я зненавидів воду
  16. Екстремальні ситуації
  17. Найнебезпечніший вид спорту
  18. Людина - це батарейка
  19. діти
  20. Туфелька для Попелюшки
  21. Підготувала Олександра Борисова

Він все життя рятував людей: спочатку, будучи багаторазовим чемпіоном світу, виручав команду, потім врятував 20 чоловік із затонулого тролейбуса, потім виносив людей з вогню. Його кар'єра закінчилася різко - занадто багато травм було отримано при роботах з порятунку: "Але Господь вирішив випробувати, чи можу я проявити себе ще в чомусь".

Зараз деякі з врятованих ним уже померли від старості, а він найбільше переживає про подушці сидіння, яку дістав з потонулого тролейбуса, прийнявши за людини - ця подушка коштувала комусь життя.

10 квітня 2012 року в Голіцинському залі Першої градської лікарні відбулася зустріч учнів Свято-Дмитріївська школи з Шаварш Карапетяном.

Шаварш Карапетян

Шаварш Карапетян

Шаварш Карапетян

11-разовий рекордсмен світу, 17-разовий чемпіон світу, 13-разовий чемпіон Європи, семиразовий чемпіон СРСР з підводного плавання.

У 1976 році Шаварш Карапетян першим опинився на місці аварії в Єреванському озері: під воду пішов тролейбус з пасажирами. Карапетян кинувся в воду, розбив скло тролейбуса і на глибині 10 метрів, при нульовій видимості, врятував 20 пасажирів з 92. «Просто я був ближче всіх ...» - скаже він потім. Після цього Карапетян захворів: запалення легенів, сепсис.

19 лютого 1985 року Шаварш Володимирович виявився на місці іншої аварійної ситуації - на пожежі СКК в Єревані. Волею випадку, Шаварш Володимирович виявився на місці загоряння одним з перших і взявся рятувати людей, допомагаючи пожежним. І знову - безліч врятованих людей, і знову травми - опіки.

Одужавши, Карапетян повернувся до тренувань і встановив ще один світовий рекорд на дистанції 400 метрів з аквалангом: 3 хвилини 06,2 секунди. Його одинадцятий і останній світовий рекорд у спортивній біографії. Продовжувати спортивну кар'єру він вже не міг, травми позначилися на здоров'ї, і Шаварш Володимирович Карапетян змушений був залишити великий спорт.

Шум, гам, повний зал діточок. У Свято-Дмитріївська школу приїхав звичайний герой. Він врятував десятки людей від смерті. Але його блискуча кар'єра закінчилася. Шкодує він про це? Чи бували сумніви роки по тому? Ким він став?

Про Єреванському озері і кар'єрі

- Цей трагічний момент в моєму житті стався неспроста. Мені випала нагода випробувати себе не тільки на спортивних аренах та в басейнах, а саме в житті зрозуміти, на що я здатний. Ось, напевно, в цьому сенсі спорт є основою людства.

врятовані

Уже половини їх немає, 35 років пройшло. Деякі в Америці, є в Ленінграді людина, є на території РФ чоловік п'ять. Я підтримую стосунки з деякими з них, але не нав'язувати, тому що люди намагаються відразу якийсь подарунок мені купити, а багато хто з них бідні - мені незручно приймати їх подарунки.

Шлях в спорт

Я займався гімнастикою. З малих років я ходив в гімнастичний зал, я там тренувався. Але, так як з часом зростання у мене виявився більше, ніж треба в спортивній гімнастиці, то мене перевели в плавання, мені було тоді 13 років.

Але, так як з часом зростання у мене виявився більше, ніж треба в спортивній гімнастиці, то мене перевели в плавання, мені було тоді 13 років

Шаварш Карапетян

Основа у мене спортивна була - я міг зробити стійку і по периметру всього басейну ходити на руках.

З тринадцяти років я тренувався в класичному плаванні, а потім до сімнадцяти з половиною років я був чемпіоном Росії з плавання. Потім у мене трапилася сварка з тренерами, і я пішов в підводний спорт, і через півтора року став чемпіоном Європи. У 19 років я вже був чемпіоном Європи і рекордсменом світу.

травми

У мене дуже сильно була порізана нога при ударі в скло. Є скло автомобільне, воно при ударі розбивається на маленькі шматочки, а там було звичайне віконне скло, і коли я його розбив, то дуже сильно порізався. Ну і плюс отримав двостороннє запалення легенів і зараження крові.

борг

Що таке борг? Ми завжди живемо і все повинні один одному: повинні любити, повинні допомагати, повинні навчити, повинні підняти впав, подати руку слабшому. Проживаючи життя, ми один одному повинні. Треба просто бути людиною.

Єреванське озеро

Коли тролейбус злетів з дамби, такий шум був, як ніби снаряд вибухнув. Я тоді відразу кинувся в воду. Ти стрибаєш і знаєш, що ця стотонною махина пішла під воду. Я сам кілька разів тонув, я знав, що таке потопельник і знав, що це за муку.

Я знав, як вони будуть тонути, я знав, як вони будуть вмирати - це відчуття мене давило. Але коли я вже двох підняв, у мене з'явилася впевненість, що їх можна врятувати - і ось кожні 25 секунд нова людина був нагорі. П'ять разів вдих-видих - пішов - зловив, встав на тролейбус, відштовхнувся ...

Розбив скло трьома ударами. Удар у воді можна зробити тільки одним способом - це ногою. Збираєшся в кулачок, а потім різко відкриваєшся. По-іншому в воді не вийде так сильно вдарити. Добре, що скло було звичайне. Автомобільне скло я б не зміг поламати. Там потрібен був би лом, а якщо лом тримаєш під водою, то відразу сам тонути починаєш.

Я не плавав, я пірнав, брав людини, вставав на тролейбус, піднімав, передавав і далі пірнав.

Так - понад сорок разів. В Америці в таких ситуаціях зазвичай діють дуже довго, а тут протягом сорока п'яти хвилин тролейбус був на березі - така злагоджена була робота. Мій тренер там був, на березі стояв - він 16 років працював рятувальником. Мій брат був там, майстер спорту міжнародного класу. Прямо поруч з місцем трагедії була 4-я лікарня. Медики вже на березі допомагали. Все необхідне для порятунку людей було на березі.

Десять кранів було, два крана працювали, щоб один одному не заважати. Через 45 хвилин тролейбус був на березі, але все одно 46 людей загинули ...

Я лежав у лікарні 45 днів. А потім ще місяці два відновлювався.

про трос

Командував полковник міліції. Він взяв командування на себе, тому що там кожен займався своєю роботою. Він сказав: «Я тобі наказую зачепити за штанги», - я відповів: «Там сто тонн, разом з водою, як можна?», - «Я знаю, вони з корпусом пов'язані», - каже. Я зачепив за штанги, відірвало зі штангами разом. Тоді я йому по-чоловічому сказав: «Пішов ти на фіг!». Задній міст було не дістати, він був в піску. Тоді ми захопили тролейбус з боків двома кранами, і цей спосіб виправдав себе. Тоді я вже не чув, що мені кричали - я робив те, що вважав за потрібне.

Про виховання

Треба вчити, що любити один одного - це перше і найголовніше. Наша помилка в тому, що ми дбаємо тільки про матеріальне багатство наших дітей. Треба розвивати їх духовне життя, щоб кожен любив ближнього, кожен любив свою кохану людину, кожен любив своє дитя. Зараз таке показують, що батько може вдарити дитину так, що дитина помре. Мені страшно дивитися на такі речі, страшно подумати, що батько може таке зробити.

А ви, дорогі школярі, повинні бути готові до будь-якого. У красивому тілі повинен бути обов'язково красивий дух, не має значення, хлопчики ви або дівчинки - ви повинні бути фізично підготовлені. Найголовніше: я закликаю всіх навчитися плавати. Ви подумайте, що катаклізми можуть бути у всьому світі. Ви повинні бути готові себе захистити. Ви повинні займатися спортом, ви повинні добре вчитися. Коли мій син був маленьким, я йому говорив: «Синку, ти повинен вміти дві речі: добре читати і добре плавати. Це все, що я хочу! ». Якщо добре читає, значить в будь-якій області він досягне свого. А плавання - це чисте здоров'я. Я плавець, тому агітую плавати. Саме плавання, я говорю, «народилася людина - повинен плавати», не дивлячись на те, що гімнастика та легка атлетика є татом і мамою всіх видів спорту.

про школу

Чесно сказати, одного разу мене перевели з шістьма двійками в наступний клас. Знаєте чому? Тому що у мене були відмінні фізика, математика, геометрія і креслення. На математиці мені якось оцінку «шість» поставили, уявляєте? А ось з літератури і всього іншого були двійки.

тренування

Дванадцять тренувань, бувало і вісімнадцять. За три рази в день. Потім у нас бували експериментальні тренування, вночі. Після другої години ночі організм відключається абсолютно, головний мозок відключає весь організм. В цей час один крок прирівнюється до п'яти кроків.

Якби тролейбус не впав

У той рік була вказівка ​​зверху, щоб мене не взяли на чемпіонат світу, незважаючи на те, що на тренуванні я встановив три світові рекорди. І я поклявся, що приїду до Вірменії і буду тренуватися так, що ніхто інший не виграє ні одну дистанцію - ні Кубок Радянського Союзу, ні чемпіонат Радянського Союзу, ні чемпіонат Європи і ні чемпіонат світу.

І саме в той день Господь Бог мене не пустив в Ганновер, а відправив в Єреван. 16 вересня 1976 року в Ганновері починався чемпіонат світу, і я повинен був бути там, але керівництво мені цього не дозволив. Тоді я плюнув на все і поїхав в Єреван - рівних мені спортсменів бути не повинно.

Я вигравав всі дистанції. Іноді бувало, що я не плавав деякі дистанції, тому що їх потрібно було поступитися команді, щоб інші теж отримали медалі. Мені вже набридли ці перші місця, я своє вигравав і йшов.

Мені вже набридли ці перші місця, я своє вигравав і йшов

Шаварш Карапетян з братами

Одного разу, в Німеччині, ми програли дистанцію чотири по сто. І тренер, щоб не було видно тренерської помилки, сказав: «Хто буде плавати останній етап?» А мене немає в цьому складі, я пливу свої дистанції. Ніхто не встав і не сказав: «Я попливу». Тоді я встаю і кажу: «Я попливу четвертий етап!» Естафета дуже серйозна, людина, яка стоїть на старті вибухає, як бомба - і пішов. Ми програвали метр, не більше. І я поплив, як можна сказати по-російськи, попер, і прийшов, більше корпусу виграючи. Ми, звичайно, потім стали вигравати, але вся команда була в мандраж. Мене завжди ось так ставили, якщо відчували, що небезпека програшу є.

Росія - це наше, Вірменія - моє

Я був радянським громадянином, мій прапор був червоним. Для мене немає понять Росія, Грузія, Азербайджан, Вірменія - для мене це все одна Батьківщина. Радянський гімн 75-80 разів звучав на честь мене. Я цим дорожу. Я одного разу після тренування зайшов в кіно, заснув там і, коли заграв гімн Радянського Союзу, я відразу прокинувся і встав! Весь зал аплодував! Чому я це кажу? Тому що нас завжди виховували, що Росія - це наше, Вірменія - моє! Ми повинні любити і цінувати один одного - це найголовніше, це найцінніше.

П'ять глибоких зітхань

Для того, щоб глибоко пірнути, треба зробити п'ять глибоких вдихів і видихів - це мінімум. Тоді відбувається швидка вентиляція легенів. Я робив так і йшов під воду. Я майже втратив свідомість, швидко захоплював людини і виринав наверх. І коли я пірнув останній раз, я схопив щось, виринув і побачив, що це було сидіння тролейбуса. Воно коштувало одного життя. Так теж буває ...

Я зненавидів воду

Після цього я ненавидів воду і не заходив в неї. А страху води у мене не було, звичайно - я був натренований, ми в день по 50 кілометрів плавали. 20-25 кілометрів - це була наша звичайне тренування. Потім Федерація водного спорту назвала моїм ім'ям юнацький чемпіонат. І тільки коли з'явилися діти, я повернувся в басейн.

Екстремальні ситуації

Бувають різні випадки в житті. У мого сусіда був син-епілептик. Одного разу у нього стався напад, і він проковтнув язика. Ми прийшли і врятували його. Що потрібно в таких випадках робити? Потрібно взяти дерев'яну ложку, покласти на мову і смикнути вгору. Обов'язково дерев'яну, бо коли людина прокидається, він стискає зуби і може їх зламати, якщо вона буде залізної.

Найнебезпечніший вид спорту

Взагалі, найнебезпечнішим видом спорту вважається спортивна гімнастика, тому що там при зриві з снаряда можуть бути дуже погані наслідки. На другому місці йдуть гірськолижні види спорту - слалом, санний спорт - скільки гине людей ... Ще батут. Бокс, особливо нові види боксу без правил.

Людина - це батарейка

Для плавання мільйон вправ існує, і одне з найголовніших - це біг. Біг - основа тренувань для всіх видів спорту. З роками біг переходить в крок, але людина все життя повинен вранці рано виходити на вулицю і намагатися бігати. Ми - батарейки, які вимагають заряду, а заряд можна отримати, як раз крокуючи або бігаючи. Після пробіжки навіть виглядаєш по-іншому - одягаєш краватку, душішься, і вже очі у тебе красиво горять.

діти

Мої діти з малих років займалися аматорським фігурним катанням. Але все-таки більше вчилися, чим займалися спортом. Старша донька закінчила МДІМВ з червоним дипломом і зараз працює в Центральному Банку. Молодша - університет Дружби народів, працює в «Russia Today». У неї теж червоний диплом. Син займається плаванням і завтра буде виступати на чемпіонаті в Москві. Його випадково обрали, як перспективного плавця. У нього не дуже високий розряд, але за фізичними даними його взяли в резерв збірної Росії.

Туфелька для Попелюшки

За дипломом я економіст. Закінчив факультет планування промисловості. Зараз у мене свою справу - шевські майстерні для нестандартних ніг: від п'ятдесятого розміру до двадцять восьмого. Уявляєте, туфелька 28 розміру? Це як у Попелюшки.

А в дитинстві я мріяв бути льотчиком - керувати літаком. Навіть надходив в авіаційний інститут.

Чим я захоплююся? У мене улюбленим заняттям завжди була деревообробка. Я добре працюю рубанком, стамескою. Можу підлогу зробити, можу вікна сам виготовити.

Знаєте, коли я був маленьким, мій батько казав, що чоловік повинен мати професію, щоб утримувати дружину і дітей. Я зробив в житті все, що хотів, і Бог мене привів туди, куди, видно, треба було. Зараз у мене так і виходить - одна дружина і троє дітей.

Зараз у мене так і виходить - одна дружина і троє дітей

Підготувала Олександра Борисова

Фото Михайла Моісеєва

Читайте також:

Що людина може? Шаварш Карапетян

Редакція порталу "Православіє і світ"

Коли Шаварш виплив, брат його був уже на березі. Оцінивши обстановку внизу, він зрозумів, що рятувати людей доведеться йому одному.

Шкодує він про це?
Чи бували сумніви роки по тому?
Ким він став?
Він сказав: «Я тобі наказую зачепити за штанги», - я відповів: «Там сто тонн, разом з водою, як можна?
Знаєте чому?
На математиці мені якось оцінку «шість» поставили, уявляєте?
І тренер, щоб не було видно тренерської помилки, сказав: «Хто буде плавати останній етап?
Чому я це кажу?
Що потрібно в таких випадках робити?
Уявляєте, туфелька 28 розміру?