БАДМІНТОН
Російське місто Раменське в Підмосков'ї став місцем проведення чергового командного чемпіонату Європи.
Успішно виступила на цьому форумі збірна України, яка вдруге в історії своїх виступів на континентальній арені пробилася до вісімки кращих.
Наші бадмінтоністи, обігравши команди Бельгії (4: 1), Білорусії (5: 0) і поступившись Швеції (2: 3), завдяки кращій загальній різниці особистих зустрічей фінішували на першій позиції в своїй попередній групі і отримали пропуск в чвертьфінальний раунд плей-офф за 1-8-е місця.
Туди ж потрапили і переможці інших груп - збірні Данії, Німеччини, Росії, Англії, Голландії, Франції та Шотландії.
В 1/4 фіналу українці дали бій майбутнім бронзовим призерам чемпіонату англійцям, поступившись їм - 1: 3. На цій стадії з рахунком 3: 0 німці обіграли французів, данці - шотландців і росіяни - голландців.
Потім в півфіналах багаторазовий чемпіон Європи команда Данії з великими труднощами здолала нашого «кривдника» Англію (3: 2), а збірна Німеччина взяла верх над Росією (3: 1). Нарешті, у фіналі німецькі бадмінтоністи піднесли гучний сюрприз, перемігши (причому «всуху» - 3: 0!), Давненько вже не знали поразок на континентальному рівні датчан і відібравши у них чемпіонський титул.
Прокоментувати виступу своїх підопічних у Раменському кореспондент «СЕ» попросив головного тренера збірної України Геннадія Махновського.
- Попадання в провідний октет команд Європи і розподіл підсумкового п'ятого місця з бувалими голландцями, французами і шотландцями - це, на вашу думку, успіх або з розряду нічого особливого?
- Якщо відомі в бадмінтон світі фахівці нам віщували приблизно двадцяту позицію, а ми опинилися в вісімці кращих команд, то хіба, скажіть, це не успіх. Принаймні, такий результат виступу цілком можна назвати хорошим.
Для його досягнення, як мінімум, необхідно було виграти міні-турнір у своїй групі. І зробити це, повірте, виявилося дуже важко, оскільки шанси бельгійців і особливо шведів розцінювалися куди вище, ніж наші.
- І як же вдалося «утерти носи» цим фаворитам?
- Перед своїм стартовим матчем з бельгійцями ми прекрасно розуміли, що їх команда і наша - приблизно рівні. Тому перемога над ними (враховуючи, безумовно, що білоруси за майстерністю тут не конкуренти) вже де-юре гарантувала збірної України друге місце в групі і право потім в плей-офф посперечатися за дев'яту підсумкову позицію в чемпіонаті.
Після того, як в першому протистоянні мікст в складі Валерія Атращенкова і Анни Кобцевою досить-таки впевнено обіграв у двох партіях своїх опонентів, дуже багато залежало від результату наступного поєдинку між нашим чемпіоном країни Дмитром Завадським і бельгійським лідером індонезійського походження Юханом Таном.
До цього вони зустрічалися на різних турнірах чотири з перемінним успіхом - 2: 2. І нині після двох сетів спостерігався паритет - 1: 1, але в третьому Завадський, продемонструвавши і майстерність і натхнення, домігся переможного рахунку - 21:15.
Ну а потім, коли Марія Улітіна в ще більш напруженому протистоянні з сестрою Тана Ліанной, проявивши бійцівський характер, в лотереї «на більше-менше» вирішальній партії схилила чашу терезів на свою сторону (24:22), це вже відгукнулося нашої достроковою перемогою в матчі.
Однак заспокоюватися на цьому, як виявилося під завісу групового раунду, було не можна. Наостанок в парних зустрічах Завадський з Віталієм Коновим виграли у суперників, а Лариса Грига з Улітіна, на жаль, поступилися опоненткам.
Наступний матч зі шведами спочатку складався для нас дуже успішно. Мікст Атращенков / Кобцева, як і напередодні, приніс команді перше переможне очко. А Завадський потім кинув виклик срібному призеру чемпіонату Європи-2012 Хенрі Хурскайнену, вигравши у нього перший сет - 21:15, поступившись у другому - 18:21, після чого суперник через травму відмовився від продовження боротьби.
Потім, на жаль, Фортуна від нас відвернулася. Ми сподівалися на те, що Улітіна зможе перемогти в одиночному розряді, а Атращенков / Артем Почтарев - в парному. Але вони, особливо Маша, зазнали прикрі поразки. Ну а в останній зустрічі парі Юлія Казарінова / Кобцева просто не доводилося розраховувати на успіх у протистоянні з одним з найсильніших дуетів Європи Емелі Леннартссон / Емма Венгберг.
Що ж стосується заключного матчу в групі з білорусами, то тут тільки в стартовому поєдинку Улітіна довелося в трьох наполегливих сетах доводити свою перевагу в майстерності суперниці Олесі Зайцевої.
В інших зустрічах Атращенков в одиночному розряді, він же в парі з Почтарьова, дуети Казарінова / Кобцева та Почтарев / Геннадій Натаров легко обіграли опонентів. Коли ж потім бельгійці несподівано взяли верх над шведами (3: 2), то вийшло, що у їх команд і нашої однакову кількість перемог. Довелося вважати загальну різницю особистих зустрічей, яка у збірної України виявилася кращою, ніж у конкурентів.
- А чи були у нашої команди шанси в чвертьфіналі здолати англійців і тим самим вперше в історії зійти на європейський п'єдестал?
- У англійців - дуже хороша команда. У ній раніше був тільки, мабуть, одна вада в жіночому одиночному розряді. Але ось в Раменському досить-таки гарне враження своєю грою залишила Сара Уолкер.
Вона, правда, поступилася в наполегливому трьохсетовому поєдинку нашої примі Ларисі Гріг, яка на чемпіонаті виступала не зовсім здоровою. І мікст Атращенков / Кобцева теж цілком заслуговував успіху в зустрічі з Ендрю Еллісом та бронзової медалісткою чемпіонату Європи-2010 в цьому розряді Дженні Уоллворк. У третій вирішальній партії наші, ведучи - 11: 7, заробили, здавалося, чергове очко.
Однак судді чомусь його віддали англійцям, після чого гра у Валерія та Анни розладналася. Подібний випадок стався і в поєдинку пари Атращенков / Завадський проти бронзових призерів минулорічного чемпіонату Європи в цій номінації Кріса Едкок / Елліса, перший з яких ще й володар світового срібла-2011 в міксті. Програвши опонентам першу партію, українці в другій вели - 15:12.
І тут двічі поспіль знову проявилася суддівська упередженість до нашого тандему, коли зароблені ним чергові очки були приплюсовані англійцям. Після цього Валерій і Дмитро настільки засмутилися, що до тих 15-ти пунктам більше взагалі не додали жодного.
Чи не виникало у нас претензій лише щодо перемоги бронзового медаліста Європи-2010 британця індійського походження Раджива Оусефа над Завадським. Але в цілому, як бачите, шанси у збірної України були, щоб командою обіграти англійців і вперше стати призерами Старого Світу ...
Володимир Казимир, Спорт-Експрес в Україні
Попадання в провідний октет команд Європи і розподіл підсумкового п'ятого місця з бувалими голландцями, французами і шотландцями - це, на вашу думку, успіх або з розряду нічого особливого?І як же вдалося «утерти носи» цим фаворитам?
А чи були у нашої команди шанси в чвертьфіналі здолати англійців і тим самим вперше в історії зійти на європейський п'єдестал?