Не тільки скандал з «чорними трансплантологами» трирічної давності, коли після розслідування МВС про Національному інституті хірургії та трансплантології ім. Шалімова * пішла недобра слава, а й ряд інших фактів, що не оприлюднювалися в пресі, рік від року знижували довіру до цього ведучому медичній установі країни.
__________________________
Дайте відповідь на це інститут НАМНУ працює з 1972 року (був заснований як Київський НДІ клінічної та експериментальної хірургії). У 2000 р за рішенням президії НАМНУ реорганізовано в Інститут хірургії і трансплантології зі створенням відділень трансплантації серця і кардіохірургії, трансплантації та хірургії печінки і трансплантації нирки.
Сьогодні в інституті працюють 24 доктори наук, 55 кандидатів наук, 12 лауреатів Державних премій, в колективі - 1100 чол.
Це самий різносторонній медичний центр України з надання хірургічної допомоги. Тут лікують онкозахворювання, хвороби травного тракту, печінки, жовчовивідних шляхів і підшлункової залози, серця, аорти та магістральних судин, патологічні стани, що вимагають мікросудинних і пластичних втручань, проводять трансплантації органів і тканин (серця, печінки, нирки, кістки та ін.).
В Інституті Шалімова вперше в Україні виконана трансплантація серця (2001 рік), печінки від родинного донора (2001 рік), кістки (2004), підшлункової залози і нирки від родинного донора (2005 г.).
Нам стали відомі результати останньої перевірки інституту комісією, що складалася з провідних експертів НАМНУ.
Вердикт комісії такий: якщо стиль управління залишиться колишнім, то і про розвиток медичної науки, і про зміну ставлення до пацієнтів тут доведеться забути назавжди.
Саме тому президент НАМНУ Андрій Сердюк призначив в. о. директора інституту людини, як то кажуть, з боку, досвідченого медичного адміністратора Зіновія Митника **, протягом ось уже 32 років займає управлінські посади найвищого рівня.
__________________________
** Екс-міністр охорони здоров'я України. У 1977 році закінчив Львівський медінститут за спеціальністю «лікувальна справа». Доктор медичних наук, професор. Працював терапевтом в Коломийській центральній райлікарні (Івано-Франківська обл.), Головним лікарем інфекційної лікарні, головним лікарем Івано-Франківської обласної клінічної лікарні. З 1998-2002 рр. - голова Івано-Франківської облради. З 2003-го по 2008 р - головлікар Київської клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами. 2008-2010 рр. - заступник міністра охорони здоров'я. З 11 березня по 21 грудня 2010 року - міністр охорони здоров'я в уряді Миколи Азарова. Нагороджений орденом «За заслуги» ІІ і ІІІ ступенів.
Важких хворих не брати!
Так які ж вади в роботі інституту встановила комісія?
Петро Фомін // Катерина ЛАЩІКОВА
Про це нам розповів авторитетний академік НАМНУ, доктор медичних наук, професор, головний хірург МОЗ Петро Фомін. Він завідує кафедрою Національного медичного університету ім. О. Богомольця, оперує в 12-й лікарні Києва (незважаючи на вік - йому 74 роки).
- Інститут хірургії та трансплантології НАМНУ є багатопрофільним спеціалізованим медучреждением і завжди славився високим рівнем наукової діяльності та лікувальної роботи. Це, безперечно, флагман хірургії України, - каже Петро Дмитрович. - Тут зібрано багато прекрасних фахівців, світлих голів, золотих рук, але, на жаль, немає того ядра, яке працювало б на загальну ідею.
Інститут також завжди розглядався як остання інстанція, де пацієнт може розраховувати на підтримку. Навіть той хворий, якого визнають безперспективним і дні якого полічені.
Однак для безнадійних хворих вхід в клінічні підрозділи інституту просто закрили. Хіба це людський, медичний підхід? Де ж ще хворому шукати захисту? А психологічна підтримка родичів - вона що, вже перестала бути завданням медицини?
При перевірці інституту виявилося і таке: попередня адміністрація як мінімум два останні роки не проводила обходів хворих. Для будь-якого лікувального закладу це нонсенс. Директор і головний лікар навіть не були стурбовані тим, щоб їх бачили своїми пацієнтами.
Тут, схоже, зовсім забули про таке поняття, як консиліум. До мене не раз зверталися пацієнти з цієї фінансової інституції, та я з подивом дізнавався, що стан хворого не обговорювалося на консиліумі - хай вибачать мене колеги, виходить, тут кожен собі князьок.
З іншого боку, деякі співробітники зізнавалися: заввідділенням не міг госпіталізувати хворого, не погодивши цього питання з головним лікарем. В якому ще медустанові допускається такий авторитаризм? Для чого були встановлені подібні порядки? Думаю, всі здогадуються.
Не на користь місцевого адміністрування говорить і те, що ряд функціональних підрозділів медустанови працюють навіть без ліцензії. Наприклад, відділення переливання крові - протягом 12 років, і немає на цей рахунок ніяких висновків адміністрації.
Експериментальний відділ, який раніше гримів на всю Україну, був стрижневим сектором розвитку наукової думки, де розроблялися нові шовні матеріали, відомі патонівські зварювальні технології, які і зараз широко використовуються в клінічній практиці, має жалюгідний вигляд і тримається на ентузіазмі співробітників.
У поліклініці інституту не створена електронна база даних пацієнтів. І хіба до таких «дрібниць», якщо пральня при лікарняному секторі не працювала останні два роки?
В інституті 5 відділів, в назві яких є слово «трансплантація». Але крім трансплантації нирок і печінки, тут нічим більше не займаються. На тварин зроблені лише 4 експериментальні операції з пересадки кишечника за кілька останніх років.
І це лише частина порушень і недоробок, встановлених комісією.
В академічних стінах такого ще не було
Президент НАМНУ має право призначати директорів медичних установ академії на короткочасний термін до проведення виборів. Виборний процес директора багатоступінчастий. Після оголошення конкурсу про вибори вчена рада інституту висуває кандидатів на цю посаду. Їх також можуть висувати і академіки, і члени-кореспонденти Національної академії. Потім претенденти виступають на розширеному засіданні вченої ради за участю представників трудового колективу установи зі своїми програмами, і шляхом таємного голосування визначається як би рейтинг кандидатів на посаду директора. Наступний етап виборчого процесу - голосування на вченій раді (в даному випадку з клінічних дисциплін) НАМНУ.
За право директорувати з Митником вирішили поборотися три представника Інституту Шалімова.
Чи треба говорити, що багатьох співробітників, природно, влаштовує існуючий стан речей. Нехай система управління і сповнена вад, але є й таке поняття, як звичні механізми роботи, які «свій» директор зрозуміє, врахує, та й, скажімо прямо, йому, напевно, невигідно їх переглядати і виправляти.
І така виборна система не надає шансів фахівця з боку (нехай і з великим досвідом і твердим наміром підняти авторитет установи). Однак, як не дивно, розширений вчена рада інституту з представниками трудового колективу віддав більшість голосів Митнику - 64%.
- Тут важливо сказати про недосконалість системи виборів директорів в Національній академії медичних наук, - каже Петро Фомін. - Існує, на мій погляд, невірна практика, що у виборах можуть брати участь лише члени вченої ради, що складається з медичних фахівців, професури. Я переконаний, що право на голос повинні мати і економіст, і юрист медзакладу, і фахівець з господарської частини. Це один момент.
Другий. Після голосування голоси розподілилися: Зіновій Митник - на 1-му місці, хірург, завідуючий відділенням Олександр Усенко - на 2-му. Ще два кандидати набрали менше 50% голосів, і, гадаю, вони повинні були зняти свої кандидатури. Але все чотири кандидати продовжили боротьбу за директорське крісло, подавши свої кандидатури на розгляд вченої ради з клінічних дисциплін НАМНУ. Питається: навіщо тоді проводилися вибори на рівні колективу? Що вони взагалі означають?
Щодо професора Усенко. Зізнаюся, мені неприємно читати в пресі, що Олександр Юрійович представляється учнем легендарного хірурга Шалімова. Сьогодні дуже багато таких «учнів» і Шалімова, і Амосова, і ін. Усенко прийшов в інститут, коли професор Шалімов був в досить поважному віці, і, я вважаю, неетично говорити про «20-річній практиці під керівництвом Олександра Олексійовича», як він заявив про це в інтерв'ю одній з газет.
Те, що він організував на базі інституту приватної клініки, звичайно, показує його як беручкого менеджера, але в той же час це є прямим порушенням законодавства: орендувати в лікувальному закладі приміщення для структури, яка займається точно такою ж діяльністю, протизаконно.
Але повернемося до виборів. На клінічному раді НАМНУ (до складу якого входить 70 чол.) На цей раз були присутні 57 чол. Претенденти виступали зі своїми програмами. Я виступав як науковий консультант Інституту Шалімова, висловивши думку багатьох практикуючих лікарів: на превеликий жаль, інститут втрачає своє обличчя. Просив підтримати кандидатуру Зіновія Митника, оскільки добре знаю його як блискучого організатора і талановитого менеджера.
Їм була фактично заново збудована лікарня «Феофанія». Він став першим в Україні медиком, який очолив обласну раду (в Івано-Франківську). Упевнений, він зможе створити найкращі умови як для лікувальної, так і для наукової роботи інституту.
Так, він не хірург. Але ж на сьогоднішній день стояти біля операційного столу і займатися наукою - це одне, а керувати не тільки лікувальною, але і господарської машиною повинен саме професіонал-організатор. Нагадаю: за кордоном і міністром охорони здоров'я необов'язково повинен бути лікар за фахом. І адміністратори в госпіталях - теж далеко не завжди медики.
Моїм опонентом був шановний 82-річний академік Віктор Григорович Бондаренко, який стояв біля витоків формування академії, який перевів русло обговорення в конфлікт і почав ставити, на мій погляд, абсолютно безтактні і некоректні запитання. Наприклад, яке, мовляв, має моральне право Зіновій Митник висувати свою кандидатуру на посаду директора багатопрофільного хірургічного науково-дослідного інституту, якщо до хірургії не має ніякого відношення? Директор такого інституту повинен бути генератором наукових ідей і наукової ідеології!
На що Митник резонно парирував: він керував низкою багатопрофільних медичних установ - від обласної лікарні до лікарні Державного управління справами - і розбирається в питаннях медичного управління не гірше хірургів. Що своє завдання бачить у створенні комфортних, сприятливих умов для роботи всіх функціональних підрозділів інституту та його співробітників, в поліпшенні матеріально-технічної бази, оснащення сучасним обладнанням.
Генераторами же наукових ідей і напрямів виступатимуть висококваліфіковані професори-фахівці, які не будуть відволікатися, витрачати свій професіоналізм, вміння та знання на рутинні повсякденні потреби (де і що дістати, водо-, тепло- та енергопостачання і т. Д.).
У відповідь прозвучало, мовляв, і рівень ваш - керувати обласною лікарнею. Хіба це рівень полеміки академіків?
Але як стало ясно згодом, конфлікт в академічній установі був спланований заздалегідь. До слова, мені таке бачити не доводилося. З'являються преса і депутати і починають, що називається, диригувати засіданням, режисерувати окремими членкор і навіть академіками. Проводити зйомку під час голосування і т.д.
Як влучно висловився хтось із присутніх - не вистачало тільки дув автоматів. Як це ще назвати, якщо не тиском на виборчий процес в академії?
Причому що цікаво: брав активну участь в цьому дійстві депутат від партії «Свобода» Михайло Блавацький, і, схоже, ця партія вперше бере участь в заходах медичного характеру. Що ж, спасибі, що не почала з візитів в операційні.
А адже ще до проведення виборів, напередодні Дня медпрацівника, Блавацький виступив по телебаченню з оскаженілої критикою Академії меднаук. Нехай його критика в чомусь правильна, йому, звичайно, видніше, але хіба етично це було робити напередодні нашого професійного свята?
Такий номер не пройде
Зіновій Митник // Катерина ЛАЩІКОВА
Т.в.о. директора Інституту хірургії та трансплантології ім. Шалімова Зіновій Митник дав нам дуже стриманий коментар.
- Я все життя керували багатопрофільнімі установами, и Ніколи ніхто з хірургів НЕ нарікав на мою роботу.
Прийшов сюди, як-то кажуть, за покликом серця - до мене звернули люди з колективу.
Ми провели демократичні вибори в колективі. Була кабіна, прозора урна для Голосування, якіх Ніколи тут не Було. Присутній на ВИБОРИ віце-президент НАМНУ Цимбалюк Віталій Iванович оцінів їх як Такі, что пройшли на найвищу Рівні.
Що відбувалося на ВИБОРИ в медічній академии - дозвольте мені НЕ коментувати. Альо если хтось думає, что ВІН зможите добитися свого Шляхом діскредітації, тиску, организации брудної кампании, то хай знає - зі мною такий номер не пройде.
Президент НАМНУ Андрій Сердюк призначення обґрунтував таким чином, що тут, на жаль, створені ОКРЕМІ таборі, й треба щось змінюваті. На жаль, нема єдиного колективу, робота котрого би була спрямована на Підняття іміджу інституту. А я бажаю самє цього. Щиро хочу вівесті Славетний колись інститут на відповідній рівень.
Що ж, на наш погляд, президія НАМНУ, який повинен винести остаточне рішення щодо виборів директора Інституту Шалімова, зобов'язаний розглянути питання, що стосується обставин, які заважали проведенню нормальних виборів. Варто проаналізувати це і з точки зору спланованої кампанії з дискредитації одного з кандидатів.
маркерна дошкаТак які ж вади в роботі інституту встановила комісія?
Хіба це людський, медичний підхід?
Де ж ще хворому шукати захисту?
А психологічна підтримка родичів - вона що, вже перестала бути завданням медицини?
В якому ще медустанові допускається такий авторитаризм?
Для чого були встановлені подібні порядки?
І хіба до таких «дрібниць», якщо пральня при лікарняному секторі не працювала останні два роки?
Питається: навіщо тоді проводилися вибори на рівні колективу?
Що вони взагалі означають?